- – це нечисленні групи, і особи в них пов'язані дружніми, особистими контактами (стійке особистісне спілкування), об'єднані спільною діяльністю, і відносини регулюються неформальними інститутами.
Мала група набуває безлічі форм. Але найбільш простими є діада (пара) і тріада.
Пара, або двійка (діада) - найелементарніша спільність, це - форма спільного життя чи діяльності з найменшим числом елементів.
Наступним за складністю елементом соціальної системи є тріада. Її також, як і діаду, можна назвати молекулою соціальної групи, але, на відміну від пари, тріада задає більш складні властивості та ознаки соціальної групи, на основі яких справді зароджуються соціальні відносини, соціальні засади. Саме в тріаді закладається феномен більшості (2 проти І).
Найчастіше під груповою динамікою розуміється сукупність групових процесів, які відображають весь цикл життєдіяльності групи та її етапи: утворення, функціонування, розпад. Групові процеси – це ті способи регуляції індивідуальної поведінки, які забезпечують психологічні зміни у групі за час її існування.
До власне внутрішньо групових динамічних процесів належать: розвиток групи, нормоутворення, феномен групового тиску (конформість), групова згуртованість, прийняття групового рішення, курівництво та лідерство тощо.
Виокремлюють щонайменше три механізми групової динаміки:
— ідіосинкразійний кредит лідера. Феномен "ідіосинкразійного кредиту" є своєрідним дозволом групи на поведінку, яка відхиляється від групових норм.
— психологічний обмін. Полягає у наданні групою більш високого психологічного статусу індивідам, котрі зробили вагомий внесок в її життєдіяльність.
— розв'язання внутрішньогрупових суперечностей. Виокремлюють такі типи суперечностей між зростаючими потенційними можливостями групи та її актуальною діяльністю; між зростаючим прагненням учасників групи до самореалізації та самоствердження і одночасно посиленими тенденціями входження особистості до групової структури, інтеграції її з групою; між реальною поведінкою лідера і очікуваннями від неї.
Процес входження індивіда у відносно стабільне соціальне середовище, розвиток і становлення в ньому, як правило, охоплює такі фази (А. Петровський):
1. Фаза адаптації.
3. Фаза інтеграції.
2. Фаза індивідуалізації.