Міжособистісні стосунки в групах вивчають за допомогою методів спостереження, експерименту, бесіди, анкет і соціометрії. Вибір і застосування методу залежить від конкретних завдань і умов. Останнім часом з цією метою широко використовують соціометричну, референтометричну методики.
Соціометрія.
У 30-х роках XX ст. Д.-Л. Морено (полягає в: на практицісоціометріювикористовують для виявленнясимпатійчиантипатійміж особами, що належать до групи, якісаміможуть не усвідомлюватисвогоставлення до інших. У ролісоціометричногокритерію при дослідженнівиступаєзапитання «З ким битихотів...?». Вономожестосуватисябудь-якоїсферилюдськихвідносин: спільноїпраці, навчання, відпочинку, розваг. За значимістюрозрізняютьсильні й слабкікритеріївибору. Сильнікритеріїстосуютьсянайважливіших і найзначущіших для досліджуваногоаспектівйогожиття: роботи, навчання, суспільнокорисноїроботи, спільноговідпочинку. Слабкікритеріїохоплюють коло питань, пов'язанихізситуативнимиобставинами: виконаннямодноразовихдоручень, грою, прогулянкою, екскурсією, культпоходом.)
У групі завжди виділяється коло осіб, на думку і оцінку яких особистість орієнтується, тобто з певних причин вони виявляються референтними, утворюють референтну групу.
дає змогу всередині групи, до якої належить особистість, виявляти її референтну групу.
На другому етапі для кожного учасника карточки розкладають вниз оцінками, тобто він може бачити лише прізвище того, хто оцінював.
Референтометрична процедура складається з двох етапів. На першому її учасникам дають набір карточок із прізвищами всіх інших членів групи, на яких запропоновано (для всіх однаковий) набір певних рис (наприклад, сміливий, добрий, розумний тощо). Учасників просять оцінити кожну особу, що належить до групи, за певною шкалою. На іншому боці карточки вказано прізвище того, хто оцінював. На кожного учасника групи одержують п - 1 карточок з оцінками його якостей. На другому етапі для кожного учасника карточки розкладають вниз оцінками, тобто він може бачити лише прізвище того, хто оцінював.
