Рима - (грец. rhythmos — мірність, сумірність, узгодженість ) — співзвуччя закінчень у суміжних та близько розташованих словах, які можуть бути на місці клаузул або перебувати в середині віршового рядка. Рима звукове явище
Функції рими:
Звукова
Ритмічна
Смислова (поглиблює поетичний зміст твору)
Естетична
Магічна
Композиційна (строфічна)
Мнемо-технічна
У поезії більшості народів рима прикінцева; може бути внутрішня рима (для символістів). Звуковий склад рими залежить від літературної традиції, від фонетичної системи мови.
Види рим різноманітні:
За місцем наголосу, рима буває:
-чоловіча
-жіноча
-дактилічна
-гіпердактилічна
за повнотою співзвуччя:
-повна (точна) – всі звуки клаузул збігаються;
-неповна(неточна, приблизна) – не співпадають звуки.
Неточна рима може мати різновиди:
-рима-асонанс – збігаються наголошені і ненаголошені
-дисонанс (консонанс) – співпадають приголосні, а голосні не співпадають
-усічена рима (в одному випадає приголосний з римованих слів)
-за якістю співзвуччя:
-багата (глибока) – коли голосні і приголосні співпадають
-бідна рима – коли збігається останній приголосний
Різновидом глибокої рими вважають риму омонімічну.
Тавтологічна рима
-за граматичними ознаками:
-граматична(граматично-однорідна) – слова однієї частини мови.
-за структурою
-проста рима
Маяковський: Лет до ста расти, нам без старости.
-як різновид складеної рими розглядається каламбурна рима. Діти діти, де ж вас подіти?
-за розташуванням у строфі (спосіб римування)
ААББ – суміжна
АБАБ – перехресна
АББА – кільцева (охопна)
ААБВ, ВВБ – змішана
Усі види рим можуть бути банальними або свіжими, оригінальними (оказіональними).
43.
