Порівняння – пояснення одного предмету через інший, вкл. 2 компоненти: з тим, що порівнюють, і те, що порівнюють.
Засоби порівняння: сполучники.
П. можуть бути сполучникові і безсполучникові: на людське серце свічка подібна, книга-морська глибина(Франко)
Порівняння відіграють дуже важливу роль при описах, вони допомагають уявити об’єкт розмови.
Розрізняють прямі, позитивні, заперечні(негативні), непоширені та поширені.
Позитивні порівняння даються в прямій, стверджувальній формі («...дівчинонька така гарна, як зіронька»), негативні — у формі заперечення («Ой то не зоря — то дівчина моя...»).
Однак негативне порівняння вказує не на різницю, а на схожість порівнюваних предметів.
У текстах М.Вінграновського, як і в художній прозі загалом, найчастіше використовуються прості (непоширені) порівняння, в яких додатковий предмет лише називається або характеризується тільки двома-трьома словами.
Зрідка зустрічаються розгорнені (поширені) порівняння,— тут додатковий предмет характеризується досить докладно. Як правило, додатковий предмет порівняння в реченні стоїть після основного, але іноді буває й навпаки («Неначе цвяшок в серце вбитий, оцю Марину я ношу») Шевченко
32.
