пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Використання синонімів, антонімів, архаїзмів і неологізмів у худ творі

 

Антоніми (грецьк. anti — префікс із зазначенням протилежності та опута — ім'я, назва) — пари слів, які вживаються в художній літературі як лексична антитеза, зважаючи на їхню смислову бінарну опозицію (високий — низький, добрий — лихий, світлий — темний, верховина — долина і т.ін.). Вони широко застосовуються в усному мовленні, зафіксовані у фольклорі. Цей досвід Переймають письменники, називаючи А. свої твори (М.Стельмах — "Правда і Кривда", Л. Первомай-ський — "Гіркий мед", В.Міняйло — "Зорі й оселедці" і та ін.). Подеколи слова набувають антонімічного значення лише в межах художнього контексту ("Засміялося серце у тузі" --П. Тичина; "Жива і скошена тече в мені трава" — А.Кичинський та ін.) або правлять за композиційний принцип ліричного сюжету).
Антоніми  української мови зібрані та опубліковані окремим виданням: Полюга  Словник антонімів.

 

Архаїзми (грецьк. archaios — давній) — застарілі слова, словосполучення, граматичні чи синтаксичні форми, що вживаються в художній літературі як прийоми з різними стилістичними функціями: для якомога точнішого відтворення колориту зображуваної історичної доби, для підкреслення особливостей мови персонажів минувшини, з урочистою чи іронічною метою, для витворення семантичного синкретизму. До А. відносять історизми (частина слів, витіснена з активної лексики в пасивну), біблеїзми, старослов'янізми, давньоукраїнізми. А. в українській літературі мають велику традицію, присутні у всіх її родах і жанрах. Особливий інтерес А. викликали у представників "празької школи", захоплених історіософічними мотивами (Є.Маланюк, Оксана Лятуринська, Ю.Липа та ін.), де їм відкривалися основи етногенетичної пам'яті. Задля цього, приміром, О.Стефанович заповнив А. простір власної поезії, вдаючись навіть до рідкісних, але посутніх експериментів, як, принаймні,,у вірші "З літопису".

 

Неологізми (грецьк. neos — новий та logos — слово) — нові слова або вислови, поява яких зумовлена потребами доби (наукові відкриття, зміни суспільних відносин, розвиток культури тощо).  Досить часто творцями Н. були самі письменники. Такі слова називаються авторськими, вони нерідко так і лишаються в даному контексті, бо не призначені існувати поза ним, як-от у ліриці П. Тичини: сонцебризний, вітровіння, акордитись, ясносоколово і т.п. Здебільшого вони набувають значення загальновживаних в активному словнику нації: високочолий (Т. Шевченко), страдниця, мрія, осоння, чарівливий (М. Старицький), світогляд, самосвідомість (І. Нечуй-Левицький), провесна, промінь (Леся Українка) та ін. Авторські Н. ще іменуються "кованими словами".

 

Синоніми (грецьк. synonimos — однойменний) — слова, відмінні за звучанням, але однакові чи близькі за змістом. Вони складають синонімічне гніздо, в "центрі" якого міститься стилістично нейтральне слово оточене іншими, з різними смисловими відтінками, оцінним та емоційним забарвленням (віхола, заметіль, метелиця, юга, хуга,"хурделиця, завія). Застосування С. у поетичному мовленні зумовлює його змістову місткість І точність, яскравість емоційно-експресивної палітри художнього зображення, виповнює його поліфонічним звучанням.,Подеколи С вживаються як композиційний прийом у ліричному сюжеті, виявляючи його внутрішню драматургію з градаціями та пуантами:
Одночасне застосування" у поетичному тексті паралельних С. називають синонімією.

26.


13.06.2014; 00:20
хиты: 142
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь