Пейзаж (фр. paysage від pays — країна, місцевість) — один із композиційних компонентів художнього твору: опис природи, будь-якого незамкнутого простору зовнішнього світу.
Існують:
- статичні П. (спокійне, врівноважене зображення природи)
- динамічні (під час вирування стихійних сил). П.
- за тематикою поділяються на:
- степовий,
- лісовий,
- мариністичний (опис моря),
- урбаністичний (опис міста),
- індустріальний (опис заводів, домн, шахт).
Естетичні функції П. у тексті залежать від епохи, в яку написано твір, від його стилю і жанру. Природа у фольклорних творах антропоморфічна, в давньому епосі — міфологічна, картини природи зображені в античних епопеях, ранніх грецьких романах, у середньовічних житіях. Свого часу Горацій говорив, що тільки поганий поет описує гаї, струмки, жертовники, бурхливий потік, веселку поза зв'язком з людиною. Створюючи краєвиди, митець співвідносить їх із людськими інтересами, настроями, роздумами, переживаннями. На ранніх стадіях літературного розвитку природа часто персоніфікувалася, сприймалась як жива Істота. Ще в античній літературі вона стала змальовуватись як тло дії (Гомер — "Іліада", "Одіссея", Лонг — "Дафніс і Хлоя", ідилії Теокріта). Поступово вона набуває самостійного естетичного значення.
- Залежно від напряму, до якого належить твір, П. бувають:
- класицистичні,
- сентиментальні,
- романтичні,
- реалістичні,
- імпресіоністичні та ін.
Функції:
-найважливіша ф-ція полягає в тому,що він виступає у творі як додатковий опосередкований засіб характеристики окреслюваних у ньому героїв,персонажів;
- естетична функція у тексті залежать від епохи, в яку написано твір, від його стилю і жанру. Природа у фольклорних творах антропоморфічна, в давньому епосі — міфологічна, картини природи зображені в античних епопеях, ранніх грецьких романах, у середньовічних житіях. Свого часу Горацій говорив, що тільки поганий поет описує гаї, струмки, жертовники, бурхливий потік, веселку поза зв'язком з людиною. Створюючи краєвиди, митець співвідносить їх із людськими інтересами, настроями, роздумами, переживаннями. На ранніх стадіях літературного розвитку природа часто персоніфікувалася, сприймалась як жива Істота. Ще в античній літературі вона стала змальовуватись як тло дії (Гомер — "Іліада", "Одіссея", Лонг — "Дафніс і Хлоя", ідилії Теокріта).
-у літературних творах пейзаж – потужний засіб виразності. Він допомагає не тільки показати місце дії, визначити час року і доби (описова функція). Він носить психологічний характер. Часто саме через зображення різних природних явищ письменники показують душевний стан героїв. Причому це не завжди відбувається за принципом аналогії. Використовується і протиставлення для посилення емоційного впливу. Природа допомагає розкрити погляди автора, його позицію, задум твору.
13.
