Поняття і завдання кримінального процесу

Кримінальний процес (від «кримінальний» — злочинний та лат. procedere — йти, просуватися) — це урегульований нормами кримі­нально-процесуального права порядок діяльності органів дізнання, до- судового слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслі­дування, розгляду і вирішення кримінальних справ, а також діяль­ність інших учасників кримінального процесу — підозрюваних, обви­нувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їхніх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституцій­них прав, свобод і законних інтересів (рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 р. у справі про конституційність ст. 248-3 ЦПК України 1963 p.).

У літературі поняття «кримінальний процес» і «кримінальне судо­чинство» традиційно вживаються як синоніми, незважаючи на те, що певна частина провадження у кримінальних справах (на досудових стадіях) здійснюється не судовими органами, а органами дізнання, до- судового слідства, прокуратури.

Значення кримінального процесу полягає в тому, що він є єдино можливим у державі способом установлення обставин вчиненого су­спільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, застосування норм кримінального права шляхом притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, або застосування до осіб, які вчинили суспільно-небезпечне діяння, заходів соціального захисту.

З поняттям «кримінальний процес» тісно пов'язані інші види правозастосовної діяльності — правосуддя, оперативно-розшукова і розшукова діяльності.

Правосуддя розглядається як правозастосовна діяльність суду з роз­гляду і вирішення в установленому законом процесуальному порядку віднесених до його компетенції цивільних, господарських, криміналь­них і адміністративних справ з метою охорони прав та свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб та інтересів держави. У зв'язку з тим, що кримінальний процес охоплює не лише діяльність судів (суддів), але й органів дізнання, досудового слідства і прокуратури; пов'язаний не лише з розглядом і вирішенням кримі­нальних справ, але і з їх порушенням та розслідуванням, він за обсягом процесуальної діяльності та суб'єктів, що її здійснюють, не збігається повною мірою з поняттям «правосуддя», яке, до того ж, крім власне ді­яльності суду у кримінальних справах, охоплює також розгляд та ви­рішення судом цивільних, господарських і адміністративних справ.

Кримінальне правосуддя займає важливе місце у кримінальному процесі, оскільки відповідно до ст. 62 Конституції України особа може бути визнана винною у вчиненні злочину лише за обвинувальним вироком суду, який набув чинності.    

У кримінальному процесі суд крім правосуддя здійснює ще функ­цію судового контролю, яка полягає у наданні дозволів у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законом, на вчинення ор­ганами дізнання, досудового слідства, прокуратури окремих процесу­альних дій, та у розгляді і вирішенні скарг суб'єктів кримінального процесу на дії та рішення органів дізнання, досудового слідства, про­куратури або нижчестоящого суду.

Кримінально-процесуальна діяльність тісно пов'язана з оперативно-розшуковою діяльністю, що здійснюється спеціально уповнова­женими на те підрозділами окремих органів дізнання. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» оперативно-розшукова діяльність (ОРД) — це система гласних і негласних пошукових, розвідувальних та контррозвідувальних заходів, що здійснюються із застосуванням оперативних та оперативно-технічних засобів. Завданням оперативно-розшукової діяльності є пошук і фік­сація фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом Украї­ни, розвідувально-підривну діяльність спеціальних служб іноземних держав та організацій з метою припинення правопорушень та в інте­ресах кримінального судочинства, а також отримання інформації в інтересах безпеки громадян, суспільства і держави.

Оперативно-розшукова діяльність відрізняється від кримінально- процесуальної за такими ознаками:

а)  за правовою регламентацією: ОРД регулюється в загальних ри­сах Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», спеці­альними законами про особливості здійснення оперативно-розшукової діяльності у боротьбі з окремими видами злочинів, а також підзаконними нормативно-правовими актами — наказами, інструкціями тощо правоохоронних відомств, у структурі яких діють оперативно-розшукові підрозділи;

б)  за змістом: ОРД не включає слідчі або інші процесуальні дії та по­лягає переважно у використанні негласних пошукових і розвідуваль­них заходів;

в)  за суб'єктним складом: ОРД здійснюється спеціально уповнова­женими на те державними органами та посадовими особами;

г)   ОРД здійснюється не лише після, але і до порушення криміналь­ної справи, використовуючи гласні і негласні методи для розкриття злочинів і встановлення осіб, які їх вчинили;

ґ) фактичні дані, отримані в результаті оперативно-розшукової ді­яльності, можуть використовуватися як докази лише за умови їх оформлення в порядку, передбаченому КПК (ст.ст. 8,10 Закону Укра­їни «Про оперативно-розшукову діяльність»).

Отже, кримінально-процесуальна і оперативно-розшукова діяль­ності є різними за своєю правовою природою видами правозастосовної діяльності, хоча й мають єдину мету.
Стаття 2. Завдання кримінального провадження

1. Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.