Історію розробки, прийняття, реалізації Конституції та внесення до неї змін умовно можна поділити на три основних періоди: перший період (1991-1996pp.) ознаменувався здобуттям незалежності України, процесом підготовки проекту Конституції і прийняттям Конституції України 1996p.; другий період(1996-2004pp.) став періодом реалізації Конституції України 1996p.; третій період (2004р. - донині) позначився початком процесу внесення змін та доповнень до Конституції України (конституційної реформи). Кожному із зазначених періодів властиві свої особливості, специфіка.
Перший період історії Конституції України 1996 р. (1991-1996 pp.) був започаткований розпадом колишнього СРСР та становленням України як незалежної самостійної суверенної держави. Цей період є найбільш складним і суперечливим. Його умовно можна поділити на декілька підперіодів:1) від прийняття Декларації про державний суверенітет України 1990 р. до підготовки Концепції Конституції України 1992p.;2) від прийняття Концепції Конституції України 1992 р. - до винесення першого проекту Конституції України на народне обговорення (15 липня - 1 грудня 1992p.);3) від завершення обговорення першого проекту Конституції України в грудні 1992 р. - до підготовки та затвердження Верховною Радою України другого проекту Конституції України у травні 1993p.; 4) травень - листопад 1993р. - доопрацювання другого проекту Конституції України;5) листопад 1993р. - 1995 р. - конституційна криза в Україні;6) підготовка та прийняття Конституційного Договору України 1995р.; 7) від прийняття Конституційного Договору в 1995р. - до прийняття Конституції України 1996р. Характерною ознакою
другого періоду історії Конституції України 1996р. стала реалізація її положень через новостворені правові акти (закони та підзаконні акти) та систему органів державної влади та місцевого самоврядування, передбачену Конституцією України. Тобто протягом 1996-2006 pp. було в цілому сформовано нормативно- та організаційно-правові механізми реалізації Конституції України 1996р.Посиленням соціально-економічної кризи та суперечностей між Верховною Радою України та Президентом України позначився в Україні 2000р. Кризові явища загострилися у зв'язку з неспроможністю парламенту вчасно прийняти Державний бюджет України на 2000p., поданий Кабінетом Міністрів України. До того ж, сам парламент розколовся на так звану «більшість» та «меншість». У суспільстві набула поширення ідея проведення конституційного референдуму, почали створюватися ініціативні групи з питання проведення відповідного всеукраїнського референдуму.Подальші спроби внести зміни до Конституції України виявилися невдалими. Віру народу України у власні сили пробудили події, пов'язані з виборами Президента України в 2004р., що отримали в політичній теорії та практиці назву Помаранчевої революції.Ці події ознаменували
третій період історії Конституції України (2004р. - донині), пов'язаний із вдосконаленням Конституції України шляхом проведення конституційної реформи. Правовим здобутком Помаранчевої революції став Закон України про внесення змін до Конституції України. 8 грудня 2004р. на позачерговому пленарному засіданні Верховної ради України було вирішено питання про внесення змін до Конституції України. 402 голосами підтримали пакет документів -- Закон ”Про внесення змін до Конституції України”, закон “Про особливості застосування закону про вибори Президента України при повторному голосуванні 26 грудня 2004p”., та “Про внесення змін до Конституції України щодо вдосконалення системи органів місцевого самоврядування”.Основні положення прийнятих законодавчих актів зводяться до такого:Строк повноважень Верховної Ради України, обраної у 2002р., - чотири роки, а строк повноважень парламенту, обраного в 2006р., - п'ять років. Конституційний склад парламенту в кількості 450 народних депутатів обирається у 2006р. на основі засад пропорційної виборчої системи з обранням народних депутатів України в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі за виборчими списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків політичних партій відповідно до закону.
