На осінь 1941 р. в Україні було створено 23 підпільних обкоми, низку підпільних організацій. Наприкінці 1942 р. в Україні діяло 800 партизанських загонів, однак активно діючими були лише кілька десятків. Їх діями керував Український штаб партизанського руху на чолі з Т. Строкарем. Виникли великі партизанські з'єднання Ковпака, Сабурова, Федорова, Вершигори. Форми партизанської боротьби:Диверсії на комунікаціях, знищення ліній зв'язку, доріг, мостів;Розгром ворожих штабів;“рейкова війна” на залізницях;рейди в тил ворога.Загальна чисельність партизан і підпільників складала за різними джерелами від 500 до 180-220 тис. чоловік
. Німецьке командування володіло даними про наявність лише до 50 тис. бІйців. Радянський партизанський рух став важливим фактором війни, майже “другим фронтом”. За підрахунками німецького командування, 10% сил вермахту на Східному фронті було кинуто на боротьбу з партизанами. Бійці УПА (через лави якої пройшло близько 500 тис. чол.) теж боролись за незалежність своєї Батьківщини і не хотіли миритися з пануванням на її території тоталітарних режимів.Перемогу над гітлерівською Німеччиною українці наближали також своєю героїчною працею в радянському тилу: на заводах, копальнях, в колгоспах, лабораторіях, навчальних закладах тощо.
