Основними причинами були: порівняно низька національна свідомість народних мас, на яких негативно позначилась більше, ніж двохсотлітня московська неволя; недостатня відданість ідеї державності з боку революційних лідерів, їх соціалістична і переважно проросійська орієнтація; відсутність сильної української національно-демократичної партії, яка б з’єднала окремі політичні потоки в єдине державне річище; слабкість соціальної бази Української Народної Республіки, переважна опора на селянство і на нечисленну інтелігенцію, недостатня підтримка української революції з боку міського пролетаріату і великих землевласників; відсутність добре організованої, матеріально-забезпеченої, регулярної армії і належного контролю за нею; надмірна молодість, як керівників, так і всього українського руху, відсутність певного досвіду в питаннях державницьких справ, зовнішньої політики, фінансів, армії та й навіть взаємовідносин між собою; важливим залишається зовнішній фактор. Українській Народній Республіці так і не вдалося здобути визнання на міжнародній арені, отримати реальну матеріальну й моральну допомогу інших країн. Зрештою, Україна зазнала прямої агресії з боку сусідів, у першу чергу – більшовицької Росії.
