37. Причини, характер, рушійні сили, періодизація Української національної революції.

 Боротьба, яка розпочалася в середині XVII ст. на українських землях, насамперед мала на меті звільнення українського народу з-під панування Речі Посполитої.З-поміж основних її  причин можна виділити наступні: Ускладнення соціально-економічної ситуації  (зміцнення великого феодального землеволодіння, посилення кріпацтва, панщина три дні на тиждень своїми кіньми і своєю працею, здача маєтків в оренду євреям, які збільшували повинності і обсяги робіт – євреїв підчас війни вбивали не тому, що вони євреї, а тому, що вони були п'явками на українському тілі);Посилення анархічних тенденцій магнатства і слабкість королівської влади; Національно-культурне гноблення українців (зневажання мови, культури, звичаїв, позбавлення права мати свій суд, адміністрацію, армію); Невдоволення міського населення (міста слабко були захищені від магнатських зазіхань, які вимагали від міщан виконання повинностей і сплати податків);Невдоволення реєстрового козацтва (скасування козацьких прав та привілеїв);  Розширення впливу Запорізької Січі; Посилення релігійного гноблення, утиски та переслідування православних з боку католиків; Населення Подніпровської України не знало кріпацтва і не хотіло його приймати. Рушійними силами революції виступали усі верстви українського суспільства середини XVII ст. Роль лідера виконувало козацтво, під керівництвом якого згуртувалося селянство, міщанство, православне духовенство, а також дрібна українська шляхта, яка також потерпала від свавілля польських магнатів. За характером це була національно-визвольна, антифеодальна боротьба українського народу, в якій значну роль відігравало і релігійне протистояння (католицизм - православ’я). Етапи визврольної війни. Національно-визвольна війна продовжу­валася тривалий час, розвивалася поступово і суперечливо. У зв'язку з цим, питання про її хронологічні межі і періодизацію до сьогод­нішнього дня залишається дискусійним. Спираючись на широку джерельну базу, на дослідження вітчизняних І зарубіжних істориків, доцільно виділити п'ять періодів перебігу Національно-визвольної війни. Перший (лютий 1648-червень 1652рр.) період найбільшого розмаху та інтенсив­ності національно-визвольної і соціальної боротьби. Основні завоювання: виборений державної незалежності у червні 1652 р. й успішне завершення Селянської війни. Другий (червень 1652-серпень 1657рр.) період погіршення економічного і геополітичного становища козацької України.Третій (вересень 1657 - червень 1663 рр.)період різкого загострення соціально-політичної боротьби, що вилилася в грома­дянську війну і призвела до розколу козаць­кої України на два гетьманства - Право­бережне і Лівобережне. Четвертий (липень 1663-червень 1668рр.) період відчайдушної боротьби національ­но-патріотичних сил за возз'єднання Укра­їни в умовах прагнення польського й росій­ського урядів поділити Українську державу. П'ятий(липень1668- вересень 1676рр.) період кризи і поразки визвольної війни. Ліквідація державності на Правобережжі. Отже, народне  повстання, яке розпочалося 1648р., охопивши більшу частину території та населення України, незабаром переросло у визвольну війну, а війна, зумовивши докорінні зміни в суспільному розвитку, поступово переросла в національну революцію.