У роки князювання Володимира посилилося «розбійництво» - протест населення, яке в процесі феодалізації втрачало землі. Для захисту нових землевласників князь запровадив новий закон, так званий «Устав земляний». Спершу він передбачав смертну кару, яку пізніше замінили конфіскацією майна розбійника на користь держави. Безпосередньо відповідальність за опір установленню феодальних порядків несла й селянська община – верв. У роки правління Ярослава Мудрого було складено писане зведення загальноприйнятих у ті часи законів Київської Русі в єдину «Руську правду». Вона була правовим кодексом держави, що в перше визначав права людини. Ця збірка законів відтворювала тогочасні суспільні відносини, закріплювало майнове розшарування, панування князів і бояр над прости людом.
Правда Ярославичів, або Устав Ярославичів — збір законів, виданий
1072 року князями
Ізяславом,
Святославом та
Всеволодом, що найменували себе «Ярославичі», а доба правління та міжосібної боротьби відома як
Тріумвірат Ярославичів. «Правда Ярославичів» дещо схожа на
«Руську правду» Ярослава Мудрого. У ній була скасована кровна помста, і замінена грошовим штрафом. Закони, видані Ярославичами були написані лише у їх інтересах та для користі їхнього майна та господарства. Внаслідок їх егоїстичного панування почалася роздробленість Русі, яка була частково призупинена їх нащадками.