У XІ - першій половині XII ст. з поглибленням процесів феодалізації на Русі ускладнювалася ієрархічна структура панівного класу, основними категоріями якого були князі, бояри та дружинники. Активно йшов процес диференціації серед феодально залежного населення. Основну верству населення Русі становили вільні селяни-смерди й напіввільні закупи, які змушені були відробляти свої борги, але не втрачали громадських прав; позбавлені тих прав були раби, холопи (челядь), яких в Руській державі було небагато. Міщани займалися головним чином торгівлею і ремісництвом. Упривілейовану вищу верству населення творили бояри, звичайно власники великих земельних маєтків, і княжа дружина.
Смерди – більша частина селян, що мали господ, житло, земельні наділи, платили данину князю ы були відносно вільними.
Закупи – селяни, що через різні причини втрачали власне господарство і змушені були йти до феодала за купу (грош позику).
Рядовичі – селяни, що уклали з феодалом ряд на підставі якого визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частину виробленої продукції.
Челядь – особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала.
Холопи – населення, що перебувало у повній власності феодала.
