Переривання — сигнал, що повідомляє процесор про настання якої-небудь події. При цьому виконання поточної послідовності команд призупиняється і керування передається обробнику переривання, який реагує на подію та обслуговує її, після чого повертає управління в перерваний код. Залежно від джерела виникнення сигналу переривання поділяються на: 1.Зовнішні апаратні — події, які створені зовнішніми джерелами наприклад, периферійними пристроями та можуть відбутися в довільний момент: сигнал від таймера, мережевої карти або дискового накопичувача, натискання клавіш клавіатури, рух миші
. 2.Внутрішні — події в самому процесорі як результат порушення якихось умов при виконанні машинного коду: поділ на нуль або переповнення, звернення до неприпустимих адрес або неприпустимий код операції
Програмні — ініціюються виконанням спеціальної інструкції в коді програми. Програмні переривання, як правило використовуються для звернення до функцій вбудованого програмного забезпечення , драйверів й операційної системи.Від збою машини аварійні ситуації. Вектор переривання — закріплений за пристроєм номер, який ідентифікує відповідний обробник переривань, іншими словами це є фізична адреса. Фізична адреса — число, що індентифікує комірку або ділянку фізичної памяті. Вектори переривань обєднуються в таблицю векторів переривань, що містить адреси обробників переривань. Таблиця векторів переривань – таблиця, яка містить сегментні адреси підпрограм обробки переривань. Цією таблицею в більшості випадків управляє BIOS. Сама таблиця знаходиться в нульовому сегменті. У реальному режимі RM таблиця векторів переривань розташована в першому кілобайті памяті починаючи з адреси 0000:0000 і містить 256 векторів переривань. У захищеному режимі PM адреса у фізичній памяті та розмір таблиці переривань визначається 48-бітним регістром IDTR.
