Міжнародні ринки є сукупністю тих ринків, що вийшли за національні межі. Формування міжнародних ринків відбувається вже після становлення ринків національних, які, взаємодіючи між собою, пов’язуються системою міжнародних економічних відносин. В сучасних умовах міжнародні ринки все більше набувають рис цілісності і перетворюються в глобальний ринок. Це обумовлено дією об’єктивних чинників:- пришвидшеним розвитком НТП, коли жодне підприємство чи галузь не в змозі самостійно використовувати новітні досягнення науки і техніки;- інтернаціоналізація господарських відносин через міжнародний поділ праці, кооперацію та спеціалізацію підприємств.Основними механізмами участі підприємства в міжнародних відносинах є надання ліцензій, експорт і прямі іноземні інвестиції. Як правило, перші кроки національні виробники на міжнародній арені починають з експорту чи ліцензування, а потім, з набуттям певного досвіду, розглядають можливість інвестування.Окрім того, підприємство може покинути межі національного ринку і конкурувати у глобальних масштабах в 3-х випадках: - при бажанні знайти нові ринки збуту; - при необхідності, викликаною конкуренцією, знизити витрати; - за умови використання родовищ корисних копалин, розміщених за кордоном.Між національною і міжнародною конкуренцією підприємств існують відмінності, що пов’язані перш за все з: - рівнем розвитку національних підприємств і вартістю факторів виробництва; - існуючими умовами підприємництва на національних ринках; - ступенем впливу держави на формування сприятливого підприємницького іміджу; - різницею в цілях, ресурсах і можливостях здійснювати моніторинг іноземних конкурентів.
