Принципи – основні, вихідні положення теорії, основні правила діяльності; є кінцевим результатом наукового дослідження. Економічна науки використовує деякі всезагальні (філософські) принципи, як методологію в економічній науці: 1). Принцип пізнаваності світу (проголошує пізнаваність будь-яких явищ і процесів).2). Принцип розвитку (розглядає економічні явища як такі, що розвиваються у просторі і часі).3). Принцип практичної здійснимості (можливість управління господарськими процесами і явищами, здатністю цілеспрямовано впливати на них).4). Принцип детермінізму (всезагальна обумовленість усіх господарських процесів і явищ – за кожним наслідком приховується своя причина).5). Принцип простоти (пропонує шукати у відношенні усякого господарського факту найбільш просте пояснення із усіх існуючих варіантів).6). Принцип системності (вивчення внутрішніх причинно-наслідкових зв’язків). Категорія – наукове узагальнене поняття, що відображає нагромаджені знання щодо загальних суттєвих властивостей того чи іншого явища. Економічна категорія – це найбільш узагальнююче функціональне родове поняття, що відображує сутнісні, найбільш суттєві властивості того чи іншого економічного явища, процесу. Економічні категорії відображають економічну діяльність людей та виробничі (економічні) відносини. Економічні категорії мають такі ознаки:1)Відображають економічну діяльність людей та економічні взаємодії і відносини як свій головний предмет.2)Мають об’єктивний характер.3)В основному мають і історичних характер, тому що відповідає певним конкретно-історичним умовам і відображає певний рівень життя людства. В економіці використовують такі категорії: гроші, вартість, ринок, наймана праця, капітал.
Економічний закон – стійкий, суттєвий, повторюваний, детермінований, причинно-наслідковий взаємозв’язок і взаємозалежність будь-яких явищ і процесів об’єктивної економічної реальності. Економічні закони мають об’єктивний характер, виникають і функціонують в процесі економічної діяльності людей . Економічні закони можуть бути: 1) Загальні – постійно діючі (закон зростання продуктивності праці, закон економії часу, зростання потреб тощо). 2) Особливі – діють у певних, але типових умовах (розподіл благ при рабстві чи феодалізмі, закон ринку). 3) Специфічні – діють лише у вузько конкретних умовах (ламана крива попиту в умовах олігополії). Розрізняють 3 рівні використання економічних законів:Економіко-теоретичний: створення науково-обґрунтованої концепції розвитку економіки.Безпосередньо управлінський: запровадження методів, форм і способів господарювання, розроблення законодавчої бази.Практичний: використання економічних законів у практиці господарювання.
