Дослідження парадигм і моделей має постійну актуальність, так як освіта взаємопов'язана зі всією структурою соціуму як розділеною цілісністю. Духовна сфера діє на систему освіти через нормативні чинники, моральні цінності і традиції певної культури. Політична сфера визначає структуру і зміст системи освіти, відповідає формі державного устрою і типу політичного режиму. Економіка визначає матеріальну сферу освіти, обумовлює її зміст через перелік спеціальностей і професій, через структуру дисциплін. У соціології освіта розглядається як соціальний інститут, який, немовби кровоносна система, пов'язує економічне, соціальне, культурне функціонування і розвиток, сприяє вдосконаленню суспільного організму через процеси спеціально організованої, цілеспрямованої соціалізації особистостей. Освіта несе в собі культурний стереотип, через осягнення якого людина стає суб'єктом самостійної діяльності і суспільних відносин. Соціологія інтегрує парадигми освітньої діяльності, в процесі розвитку яких оптимізується соціум, професії суспільного розподілу праці стають більш значущими і ефективними. На початку ХІХ століття імператор Франції Наполеон Бонапарт реформував математичну освіту в своїй країні. Тоді був створений вищий економічний навчальний заклад Еколь Нормаль, де вивчали математику артилерійські офіцери. Через декілька нова генерація артилеристів суттєво покращила якість використання артилерії. Битву при австрійському селищі Ваграм в основному виграли артилеристи, які влучною стрільбою буквально розкидали атакуючі війська коаліції. Це дозволило Наполеону виголосити знаменитий афоризм: «При Ваграмі переміг шкільний учитель».
