Керівництво — право особи давати офіційні дорученняпідлеглим і вимагати їх виконання. Право на керівництво забезпечують повноваження керівника, зумовлені його компетенцією в межах формальної організації. Володіючи реальною компетенцією, керівник впливає на трудовий колектив, а через нього — на особливості й результати функціонування об’єкта управління. Порівнюючи діяльності керівників, що посідають посади з однаковими назвами, виявляється, що обсяг і характер їхніх функцій не збігаються. І це закономірно. Однак певна сукупність функцій становить принциповий і обов’язковий зміст діяльності кожного господарського керівника. Пізнання їх належить до основних умов формування ефективного стилю керівництва. Лідер — істотна ланка соціальної групи. Як тільки на світ з’являється яка-небудь людська спільність, в її структурі народжується свій лідер. В міру розростання функцій групи
й розширення сфер її діяльності, складається ієрархія лідерів. Отут починають діяти і «формальні», і «неформальні» лідери. Перші одержують повноваження керувати людьми з рук вищої інстанції, другі стають лідерами за визнанням навколишніх. Справжнім лідером, здатним вести за собою людей, стає той, хто знаходить у людей загальне визнання. Навколишні сприймають такого лідера за чотирма моделями.«Один з нас». Передбачається, що спосіб життя лідера ідентичний способу життя будь-якого члена соціальної групи. Лідер, як і всі, радується, переживає, обурюється і страждає: життя приносить йому і приємне, і неприємне. «Кращий з нас». Мається на увазі, що лідер — це приклад для всієї групи як людини й професіонала. У зв’язку з цим поведінка лідера стає предметом наслідування.
