Характер - це сукупність стійких рис особистості, що визначають ставлення людини до людей, до виконуваної роботи. Характер виявляється в діяльності і спілкуванні (як і темперамент) і містить те, що надає поведінці людини специфічного, характерного для неї відтінку (звідси назва “характер”).Виділяють такі риси хар-ру: -риси, які хар-зують вчинки людей щодо вибору цілей діяльності і спілкування- ощадливість, раціональність; -риси, які хар-зують дії, спрямовані на досягнення цілей, - наполегливість, цілеспрямованість, послідовність; -риси, які безпосередньо пов’язані з темпераментом і хар-зують особливості дії, вчинків, поведінки загалом, - інторверсія-екстраверсія, тривожність, витриманість-імпульсивність, ригідність. -риси, що визначають ставлення до самого себе – гордість, егоїзм. Характер може виявлятися в особливостях діяльності, якій людина віддає перевагу. Одні люди віддають перевагу найбільш складним і важким видам діяльності, для них задоволення шукати і переборювати перешкоди; інші обирають найбільш прості, безпроблемні шляхи. Для одних суттєво, з якими результатами вони виконали ту або іншу роботу, чи вдалося при цьому перевершити інших людей. Для інших це може бути байдуже, і вони задовольняються тим, що справилися з роботою не гірше інших, домігшись посередньої якості. Характер людини виявляється в манері поведінки, способах реагування на дії та вчинки людей. Манера спілкування може бути більш-менш делікатною, тактовною або безцеремонною, чемною або брутальною. Характер, на відміну від темпераменту, обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, її вихованням. Існує поділ рис особистості людини на мотиваційні та інструментальні. Мотиваційні спонукають, спрямовують діяльність, підтримують її, а інструментальні надають їй певного стилю. Характер можна віднести до числа інструментальних особистісних властивостей. Від нього більше залежить не зміст, а манера виконання діяльності. Правда, як було сказано, характер може виявлятися й у виборі мети дії. Проте, коли ціль визначено, характер виступає більше у своїй інструментальній ролі, тобто як засіб досягнення поставленої мети. Як вважає відомий німецький психіатр К. Леонгард, у 20-50% людей деякі риси характеру настільки загострені (акцентуйовані), що це за певних обставин призводить до однотипних конфліктів і нервових зривів.
