Сприйняття - це психічний процес відображення предметів і явищ дійсності в сукупності їх властивостей і частин за безпосередньої дії їх на органи відчуття з розумінням цілісності відображуваного. На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості та якості предметів, сприйняття завжди цілісне і предметне, воно об'єднує відчуття, що йдуть від ряду аналізаторів. Гештальтпсихологи пояснюють цілісність сприймання не властивостями цілісності предметів і явищ, а початковими цілісними структурами. «Сприйняття - це реконструкція світу», - стверджують вони. Сприйняття можуть бути: повними і неповними; глибокими і поверхневими; помилковими або ілюзорними; швидкими й повільними.
Ілюзія - це спотворення відображення дійсності. Залежно від переважної ролі того чи іншого аналізатора можна говорити про: зорове сприйняття (розглядання скульптури, картини і под.); слухове сприйняття (слухання оповідання, концерту і т. ін.); тактильне сприйняття (обмацування, доторкування). Буває сприйняття: простору; часу; руху; предмета; мови; музики; людини людиною.
Сприйняття завжди константне (постійне). У ньому безпосереднє пізнання доповнюється минулим досвідом, тому воно завжди осмислене та більш чи менш повно може бути висловлене словами. Сприйняття вибіркове, а саме: найпотрібніші деталі цілого завжди сприймаються виразніше. Вибірковість сприйніття залежить як від об’єктивних властивостей предметів, так і від суб’єктивної установки, зокрема від аперцепції.
Аперцепція - це залежність від прийняття від загального змісту психічної діяльності людини, від її досвіду, інтересів, скерованості. Фізіологічні основи сприйняття за І. П. Павловим, це - «рефлекс на співвідношення», де мають значення не стільки самі подразники, скільки особливості відношень між ними, і тому рефлекс виробляється більшою мірою на співвідношення між подразниками. Найяскравіше довільне сприйняття виявляється у спостереженні.
Спостереження - це умисне планомірне сприйняття, здійснюване з певною, ясно усвідомленою метою. Основні умови успішного спостереження - ясність завдання і підготовленість до нього, а також активність мислення. Спостереження як форма діяльності тісно пов'язана з орієнтуванням, себто з отриманням достатньо правильної уяви про що-небудь, умінням розбиратися в ситуації.