У структурі особистості, яку запропонував З. Фройд, як у всьому філософському світогляді, що ґрунтується на принципах психоаналізу, провідна роль належить несвідомому, конфліктному внутрішньому світу особистості. Представники непсихологічних напрямів здійснювали спроби відійти від фройдівського біологізаторського трактування особистості. Відштовхуючись від соціально-культурної зумовленості духовного світу особистості, вони наголошують на обмеженій ролі сексуального потягу, що є домінантним у класичному психоаналізі. Зокрема, К. Юнґ не поділяв поглядів З. Фройда щодо розуміння сутності природи несвідомого, вважаючи, що інстинкти мають символічну, а не біологічну природу. Критикуючи Фройда за натуралізм у розумінні природи людини, К. Горні підкреслює роль культурних і соціальних чинників у становленні людини. Однак дослідниця залишається на позиції психоаналізу щодо ролі несвідомих прагнень, які визначають людську поведінку. На її думку, "навколишнє середовище залишається тільки фоном, на якому розігрується напружена психічна драма емоцій, що протидіють". Е. Фромм переглянув положення й висновки класичного психоаналізу і сформулював власну концепцію "гуманного психоаналізу". Філософ підкреслює суперечливу сутність людини, іманентну її буттю. Людина належить природі, як біологічна істота, і водночас підноситься над нею як розумна і духовна істота. Отже, усі інтерпретації неопсихоаналізу, розуміючи людину як біологічну істоту, соціальне розглядають як зовнішнє щодо самої людини. Головними витоками індивідуального розвитку особистості, згідно з психоаналізом і неопсихоаналізом, є внутрішні сили.
{12. Несвідоме, передсвідоме та підсвідоме.} Фрейд представив психічне життя, що складається з трьох рівнів: несвідомого, передсвідомого і свідомого.
Латентне несвідоме, тільки в остаточному, але не в динамічному сенсі, називається нами передсвідомим: термін “несвідоме“, “передсвідоме“, “свідоме“ сенс якого вже тільки чисто описовий. Передсвідоме передбачається майже вартим набагато ближче до свідомого, чим несвідомому, а оскільки несвідоме ми назвали психічним, ми тим більше назвемо, оскільки латентне передсвідоме. Різниця між свідомим і передсвідомим для відчуттів не має сенсу, оскільки передсвідоме тут виключається, відчуття або свідомі, або несвідомі. Роз’яснити взаємини зовнішніх і внутрішніх сприйнять і поверхневої системи, ми можемо приступити до побудови нашого уявлення про “Я“. Ми бачимо його витікаючим з системи сприйняття несвідомого, або з свого центру – ядра, і що в першу чергу охоплює передсвідоме, яке стикається із слідами спогадів. І як ми вже бачили “Я“ теж буває несвідомим.
Фрейд припустив, що системи несвідомого що перебувають на початку передсвідомого іменованого своїм “Я“, а решта областей психічного в які ця суть проникає і які є несвідомими, позначити за прикладом Гроддена, словом “Воно“. Згідно запропонованої теорії індивідуум представляється нам як неоднозначне “Воно“, на поверхні якого покоїться “Я“, що виникає з системи несвідомого як ядра. Підсвідомість - це своєрідний резервуар свідомості людини, де зберігається незапитувана інформація із власного і чужого досвіду, а також закладені можливості різних комбінацій цієї інформації. Підсвідомість є також основою репродуктивної діяльності.
