Розвиток самосвідомості починається на ранніх етапах онтогенезу внаслідок відокремлення дитиною себе від світу предметів та інших людей. Спочатку вона не відрізняєсебе від інших, не може вона відрізнити і свої рухи, які робить, відтих, що належать їй, але здійснює їх дорослий під час догляду за нею.Під час перших ігор дитини - спочатку з власними ручками і ніжками, а потім і з предметами зовнішнього світу - відбувається від-окремлення дитиною себе з простору, в якому вона перебуває. Особливе значення у розвитку самосвідомості має виникнення й розвиток мовлення, що на якісно новому рівні включає дитину в сферу взаємин з дорослими та іншими дітьми. Третій рік життя - період інтенсивного психічного розвитку.Якщо раніше дитина не уявляла себе окремо від звичних умов, відчувала себе злитою з оточуючими, говорила про себе в третій особі, то в трирічному віці це злиття дитини з оточенням несподівано зникає. У період від 7 до 12 років процес розвитку самосвідомості відбувається повільно, без помітних стрибків і криз. Підлітковий етап генезису самосвідомості мас особливу значущість для розвитку особистості, оскільки саме на цій стадії вона піді-ймається на якісно новий рівень, що знаменує початок зрілості. Відтепер самосвідомість не тільки відображає особливості формування особистості, а й сама значною мірою впливає на весь процес подальшого її становлення. Тому підліткова стадія самосвідомості визначаєне лише шляхи її подальшого розвитку, а й значною мірою психічний розвиток особистості в цілому. Отже, при переході від однієї стадії розвитку особистості до іншої відбуваються послідовне ускладнення, розширення сфери діяльності й підвищення ролі самосвідомості в процесі загального психічного розвитку особистості.
