Психологія - це наука про закономірності, формування та розвиток психіки як особливої форми життєдіяльності. Психологія - наука і дуже стара, і дуже молода. З одного боку, вік її близько 2500 років. Перше систематичне викладення психічних явищ було зроблено давньогрецьким філософом Арістотелем в його трактаті "Про душу". Проте наукове експериментальне вивчення психічних явищ та їх закономірностей почалося з середини XIX ст., а істинно наукова психологія почала створюватися ще пізніше на межі XIX і XX ст. В історії психології виокремлюють кілька основних підходів до визначення меж та етапів її розвитку. Відповідно до першого підходу, психологія має тривалу передісторію і коротку історію, яка починається з другої половини XIX ст. (Г. Еббінгауз). Розвиток психології поділяють на два етапи: передісторія (до кінця першої половини XIX ст.) та історія (з другої половини XIX ст.). Представники другого підходу вважають, що розвиток психологічної думки потрібно розділити на три етапи: 1 етап - донаукова (міфологічна) психологія - коли панували анімістичні уявлення про душу; 2 етап - філософська психологія - коли психологія була частиною філософії (від античності до XIX ст.); 3 етап - власне наукова психологія, з другої половини XIX ст. Цей період пов'язують із застосуванням у психології об'єктивного методу (експерименту), запозиченого у природничих наук, який дав змогу психології відокремитися від філософії. Третій підхід - культурологічний - розвиток психологічної науки розглядається в контексті розвитку людської культури загалом. До цього підходу належить вчинкова концепція в історії психології, яку розробив український вчений В. А. Роменець. Згідно з цим підходом, етапи розвитку психології виокремлюють за історичними епохами: психологія Міфологічного періоду, психологія Античності, психологія Середньовіччя, психологія Відродження, психологія епохи Бароко, психологія Просвітництва, психологія Сцієнтизму (епохи, що бере початок у XIX ст., у якій, до речі, живемо й ми; її назва походить від лат. "scientia" - наука, і відображає ту рушійну силу, яку має наука в сучасній культурі).