пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» ЗТП

76. Генеза та етапи формування ЗМІ та їх включення в політику.

Як свідчить еволюція журналістики, одним із головних напрямків її розвитку було найбільш повне задоволення потреб людини в комунікації, тобто необхідній їй соціально значимої інформації. Вже в доісторичні часи людина сама виступала як засіб комунікації: різні відомості поширювали шамани, провісники, оракули, а засобом консервації її був наскальний живопис, пергамент, глиняні дощечки.

На сьогодні більшість дослідників єдині в думці, що появу преси слід віднести до V ст. до н. е., коли в Римі виходили перші газети, які лише за часів Юлія Цезаря (60 р. до н. е.) почали нагадувати сучасні. Найбільш відомим є щоденний бюлетень «Actadiurna» («Події дня»). Разом з тим є відомості, що доісторичні видання були і в Азії (наприклад, в Китаї у VIII столітті нашої ери виходила «Диба» — «Придворна газета», «Кібелчжі» — «хронікальна газета», а в Японії на глиняних дошках збереглася «Іоміурі каварабан» — «Читати і передавати»), що є, по суті, прагазетними явищами.

У середньовіччі значного поширення набули так звані «летючі листки» (серед них — реляції, ревю, куранти та ін.), які мали яскраво виражений інформаційно-прикладний характер. Винахід в 1440 p. І. Гуттенбергом процесу друку за допомогою рухомих літер сприяло розвитку преси і журналістики. Батьківщиною преси як соціального інституту можна вважати територію Західної Європи. Першою газетою у власному розумінні цього слова прийнято вважати бельгійську «NieweTydingen» («Всі новини»), яка стала виходити в Антверпені приблизно з 1605 року в друкарні Авраама Вергевена. 3 11 березня 1702 р. в Англії, в Лондоні почали видавати першу щоденну газету «DailyCourant» («Щоденний вісник»).

У стародавні часи форми мови реалізовувалися в літописах, хроніках, анналах, життєписах, історіях, подорожах, у різноманітних епістолярних формах — від особистого листа до офіційних послань, від повчань і наказів до булл, рескриптів, прокламацій. А після виникнення друкованої журналістики почала формуватися система журналістських жанрів. Серед початкових можна назвати інформацію-хроніку, репортаж, памфлети. Далі почали з’являтися й інші газетно-журнальні жанри.

Прийнято виділяти такі типи журналістики:

релігійно-клерикальна (XV-XVI ст.);

феодально-монархічна (XVI-XVIII ст.);

буржуазна (ХІХ-ХХ ст.);

соціалістична (XX ст.);

загальногуманістична (кінець XX ст. — початок III тисячоліття).

У середньовіччі, у період релігійно-клерикального типу, діапазон творчості був різко обмежений. Це пояснювалося не стільки малим числом грамотних людей, скільки впливом релігії на всі сфери життя. Не допускалося інакомислення, що діставало відображення в періодичних виданнях. Феодально-монархічний тип відображає незначну економічну розвиненість суспільства і початок переходу від натурального господарства до товарно-грошових відносин. Розвиток торгівлі вимагав обміну інформацією про товари, прибуття кораблів, ціни.

У XIX ст. журналістика стала найважливішою частиною суспільно-політичного життя і господарювання. Вона перетворилася на знаряддя політичної боротьби — 80 % преси мали яскраво виражений політичний і суспільно-політичний характер. Стався класичний поділ преси на якісну (елітарну) і популярну (масову). До кінця XX ст. до неї додався тип проміжних ЗМІ.

Соціалістична журналістика цілком була орієнтована на ідеологічну залежність, головною константою в ній була партійність.

До теперішнього часу ми можемо говорити про формування загальногуманістичної журналістики.

Даючи оцінку існуючим типам, потрібно відзначити, що не скрізь вони існували обов’язково в такому порядку і чистій формі — їх наявність залежала від конкретної ситуації в державі.

Основні етапи розвитку ЗМІ

1) До початку нашої ери — прагазетні явища;

2) з початку нашої ери до XV ст. н. е. — епоха рукописних видань;

3) з XV ст. до XVII ст. — винахід і розвиток друкарства, становлення газетно-журнальної справи;

4) з XVIII ст. до початку XX ст. — розвиток журналістики як суспільного інституту, вдосконалення поліграфічної бази, становлення преси як основи демократії;

5) 1900-1945 рр. — набуття пресою функцій «четвертої влади»;

6) 1945-1955 рр. — процес концентрації та монополізації ЗМІ;

7) 1955-1990 рр. — епоха становлення електронних засобів комунікації;

8) з 1990 р. і до сьогодні — становлення нового інформаційного порядку у світі.

ЗМІ іноді називають «четвертою владою», маючи на увазі під трьома іншими - законодавчу, виконавчу і судову. Їх політична роль обумовлена, перш за все, тим, що вони є досить самостійним підприємством з виробництва політичної інформації, формують громадську думку, впливають на всі політичні процеси, сприяють політичній освіті широких верств населення.

У сучасних умовах на вигляд ЗМІ впливають різні фактори. Важливо, хто є засновником, яке їх соціальне призначення і на яку аудиторію вони розраховані. Специфіка визначається професійною орієнтацією, віковими характеристиками, характером духовних запитів людей. Своєрідність їх положення в політичній системі суспільства зумовлено тим, що вони є органами державних установ, масових громадських організацій, політичних партій.

Зі змістовної точки зору ЗМІ дуже специфічні. Вони інакше, ніж інші сфери політичної дії, реалізують своє призначення.

Розвиваючи політичні ідеї стосовно широкого кола життєвих інтересів людей, вони забезпечують послідовність, завершеністьпроцесу соціально-політичного управління, беруть участь у виробленні і прийнятті законодавчих, державно-адміністративних рішень.

У різних політичних системах владні структури завжди ретельно відбирали інформацію. Подача рішень органів політичної влади контролюється останньої прямими і непрямими методами, що допомагає зміцнювати легітимність. Тому, інформація «зверху», як правило, містить ряд спотворень. Це викликає необхідність урізноманітнити джерела і канали інформації. Існує і потік інформації «знизу», черезнеформальні канали, який несе дані про думку мас з тих чи інших питань. У ЗМІ інформація «зверху» і «знизу» існує цілісно. Нерідко політичні потреби виражаються у вигляді суспільного настрою або певних психологічних станів. Ця обставина враховується засобами масової інформації, вони посилюють громадську думку або, навпаки, послаблюють його.

Влада будь-якими засобами прагне контролювати засоби масової інформації. Той, хто контролює інформацію, може не тільки вирішальним чином впливати на колективну свідомість, але здатний до певної міри направляти поведінку мас. У демократичних системах ЗМІ діють досить автономно, тому важлива інформація широко розповсюджується в суспільстві, найчастіше вона має різко опозиційний по відношенню до діючих політичним силам характер. Відомі факти, коли статті в газетах приводили до політичних скандалів і навіть криз, до безкровним відставок політичних лідерів.

У тоталітарному суспільстві ЗМІ виступають засобом контролю за всією громадською діяльністю, в тому числі соціальних груп і особистості.

Відносини ЗМІ з державою і урядом, політичними керівниками і партіями неоднозначні і суперечливі. Вони відіграють значну роль в обмеженні влади та конкретних політичних дій правлячих кіл, у викритті порушень законності, в захисті громадян від свавілля держави.Державні структури, політичні керівники змушені погоджуватися з тим, що ЗМІ необхідна певна свобода і незалежність, інакше вони можуть втратити довіру населення. ЗМІ зі свого боку, як правило, ідентифікують свій престиж передавачів інформації від уряду до громадськості з престижем влади та авторитету уряду.

В даний час ЗМІ перетворилися на прибуткову галузь бізнесу, придбали відносну свободу від контролю з боку держави, найбільших корпорацій. Однак і при владі і у бізнесу зберігаються широкі можливості впливу і тиску на ЗМІ (наприклад, відмовою від розміщення реклами).

Таким чином, засоби масової інформації є важливою частиною політичної системи, роблячи значний вплив на розвиток політичного життя суспільства.

Варто відзначити, що для авторитарних держав характерно існування цензури над усіма засобами масової інформації, яким дозволено критикувати окремі недоліки державної політики, але в цілому, зберігається лояльність по відношенню до правлячої системі. У демократичних країнах засоби масової інформації повністю вільні від цензури і можуть не лише критикувати владу на законних підставах, а й існуючу форму державного правління, не закликаючи при цьому до його насильницького повалення, що в умовах демократії заборонено законом.

Засоби масової інформації - це складова частина політичної системи суспільства. Яке суспільство, така й система масової інформації. У той же час ЗМІ здійснюють серйозний вплив на суспільство, його стан і розвиток. Вони можуть сприяти прогресу чи гальмувати його. ЗМІ висловлюють інтереси суспільства, різних соціальних груп, окремих особистостей. Їх діяльність має важливі суспільно-політичні наслідки, так як характер інформації, що адресується аудиторії, визначає її ставлення до дійсності і напрям соціальних дій. Тому, за загальним визнання політологів, ЗМІ не просто інформують, повідомляють новини, а й пропагують певні ідеї, погляди, вчення, політичні програми і тим самим беруть участь у соціальному управлінні. Шляхом формування громадської думки, вироблення певних соціальних установок, формування переконань ЗМІ підштовхують людину до певних вчинків, дій.


10.06.2014; 01:32
хиты: 58
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь