Канал збуту комерційного банку — сукупність філій, від-ділень, технічних засобів, посередників, які беруть участь у процесі доведення банківських продуктів і послуг до клієнта.
Канали збуту комерційного банку поділяються на власні та невласні. До власних каналів збуту належать канали стаціонар-ного збуту, канали мобільного збуту і канали збуту, що базують-ся на дистанційному обслуговуванні клієнтів.
Непрямі канали збуту — це канали збуту, які передбачають переміщення банківських продуктів і послуг через посередників різного типу. Умовами застосування такого типу каналів збуту є бажання клієнта отримати комплексне фінансове обслугову-вання, збільшення кількості близьких до банку, а також небанків-ських підприємств та фірм, що пропонують оригінальні чи видо-змінені фінансові послуги.
Формами функціонування систем непрямого збуту банків-ських продуктів і послуг є: заснування банком дочірніх фірм або його участь у капіта-лі інших фірм, які спеціалізуються на наданні певного виду по-слуг (страхових, лізингових, фінансових, іпотечних, інвестицій-них тощо); укладення угод про кооперацію з самостійними посередниками, роздрібними і оптовими продавцями, підприємствамисфери послуг, представниками вільної професії.
Наприклад, посередництво підприємств сфери торгівлі автомо-білями, або будівельних підрядчиків. В обох випадках банк є учасником діяльності. Так, спочатку клієнт приймає рішення щодо купівлі автомобіля чи нерухомості. Цю інформацію має не банків-ська установа, а третя сторона. 3 комерційної точки зору, банк по-винен приймати рішення: доплатити комісійні третій стороні і брати участь в угоді, чи відмовитись від посередницьких угод.
