Для визначення оптимального, з позицій попиту та пропозиції, рівня цін, застосовують два традиційні методи ціноутворення: витратний метод ціноутворення — орієнтація на витрати та цільовий для банку прибуток; адміністративні методи ціноутворення — орієнтація на ціни основних конкурентів або одного конкурента-лідера.
Витратний метод передбачає аналіз інформації про повні, прямі, посередницькі, стандартні та граничні витрати; враховує політику цільової ціни та цільової норми прибутку. Конкретними прикладами витратних методів ціноутворення є метод «середні витрати плюс прибуток» і метод розрахунку ці-ни на основі точки беззбитковості. Метод «середні витрати плюс прибуток» передбачає вста-новлення цін, виходячи з витрат на виробництво і реалізацію продуктів і послуг шляхом додавання націнки залежно від розмі-ру цільового прибутку.
Адміністративні методи передбачають: орієнтацію на середні ринкові ціни (галузеві) певного про-дукту чи послуги; орієнтацію на цінового лідера; орієнтацію на попит за результатами постійного моніто-рингу інтенсивності попиту клієнтів залежно від зміни ціни.
Метод установлення цін з урахуванням цін конкурентів: передбачає, що банк орієнтується на поточні ціни конкурентів і меншу увагу приділяє показникам витрат і попиту. Верхня межа ціни встановлюється попитом, нижня — витратами, зона між ни-ми — це поле цінової гри, де основними орієнтирами ціноутво-рення є ціна конкурентів і власні конкурентні позиції.
