Всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться системою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком:
Ø пропорційна форма
Ø непропорційна форма
Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки.
У пропорційному перестрахуванні розрізняють:
– квотний договір перестрахування,
– договір ексцедента суми
– квотно-ексцедентний договір.
Згідно з квотним договором перестрахування перестрахувальник зобов'язується передавати перестраховикові частку в усіх ризиках певного виду, а перестраховик зобов'язується приймати її. Частка участі в перестрахуванні може бути подана у відсотках від страхової суми або в абсолютному вираженні. Перестраховик має право встановлювати ліміти відповідальності за договором.
Наприклад, перстрахувальник має договір з квотою 80 %. Ліміт відповідальності перестраховика згідно з договором встановлено в 300 тис. ум. од. Якщо перестраховується ризик в 100 тис. ум. од., власне утримання становить 20 тис. ум. од., частка перестраховика – 80 тис. ум. од. Ризик в 400 тис. ум. од. розподіляється так: цедент – 80 тис. ум. од., перестраховик – 320 тис. ум. од. Але ліміт перестраховика за договором дорівнює 300 тис. ум. од., який він І приймає (20 тис. ум. од. лишилося за межами квотного договору).
Переваги квотного договору:
• на власному утриманні страховика лишається така частина відповідальності, яка повністю відбиває його фінансові можливості;
• квотний договір не потребує великих витрат з його обслуговування;
Квотне перестрахування широко використовується тоді, коли йдеться про страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
Недолік квотного перестрахування:
• за договором передаються всі ризики – великі і малі. Коли б цедент мав змогу утримувати на своїй відповідальності малі ризики, у нього була б можливість залишати за собою і певні частки страхової премії;
• страховик не має захисту від ефекту кумуляції ризиків, пов'язаного з одним і тим самим страховим випадком.
Договір ексцедента суми передбачає передавання цедентом обумовленої частини ризиків понад власне утримання, тобто цедент несе відповідальність за всіма ризиками у розмірі страхової суми, що менша або дорівнює власному утриманню, а перестраховик – за всіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання цедента.
Ексцедент за договором – це величина, кратна власному утриманню цедента. Сума ексцедента виражається в кілька разів збільшеним розміром власного утримання. Власне утримання на певному рівні в ексцедентному перестрахуванні називають лінією (часткою). Місткість ексцедентного договору складається із суми власного утримання цедента і покриття перестраховика.
Для покриття всього ризику буває недостатньо одного ексцедентного договору, тому крім договору першого ексцедента укладаються договори другого, третього і наступних ексцедентів.
Перевага ексцедентного перестрахування:
• можливість компанії-цедента встановлювати ліміт власного утримання з урахуванням свого фінансового становища;
Недолік ексцедентного договору:
• витрати з обслуговування ексцедентних договорів значно вищі, ніж з обслуговування квотних договорів через необхідність обробки кожного ризику;.
• потенційно існує можливість передавання перестраховикам більш небезпечних ризиків при диференційованому власному утриманні.
Ексцедентне перестрахування найчастіше застосовується у страхуванні від вогню, нещасних випадків, а також у страхуванні життя.
Квотно-ексцедентний договір передбачає встановлення ексцедента залежно від визначеної частки (квоти) власного утримання, а понад рівень утримання використовується ексцедент – ліміт відповідальності перестраховиків, що фіксується в абсолютному вираженні.
