За методом передавання ризиків у перестрахування і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на такі:
– факультативні;
– облігаторні (договірні);
– факультативно-облігаторні (змішані або договір відкритого покриття).
Факультативний метод перестрахування характеризується повною свободою сторін договору перестрахування. Перестрахувальник має право передавати ризики або лишати їх на власній відповідальності, а перестраховик має право прийняти ризики чи відмовитися від них. При факультативному перестрахуванні кожний ризик передається окремо. Головна особливість цього методу перестрахування полягає в можливості індивідуальної оцінки ризику.
Переваги факультативного методу полягають у:
• можливості вибору для компанії-цедента якомога сприятливіших умов перестрахування (розміщення ризику в кількох перестрахувальних компаніях, вибір найкращих пропозицій);
• використанні цедентом перестрахування в тих випадках, коли відповідальність справді може зашкодити фінансовій стійкості страховика або коли він має розширити свою діяльність у сфері несприятливих для нього страхувань.
Характерною особливістю факультативного перестрахування є можливість регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання.
Попередньою умовою для укладання договору в перестрахуванні на факультативній основі є сліп. Сліп – це документ-пропозиція, що пересилається перестраховикам цедентом і містить основні характеристики ризику (найменування та адресу страхувальника; тип договору; об'єкт страхування; страхову суму; ставку премії; власне утримання і т. ін.).
Приймаючи пропозицію перестраховик вказує на сліпі частку, яку зможе нести на своїй відповідальності.
Недоліки факультативного перестрахування:
• без згоди перестраховика перестрахувальник не може змінити умови страхування;
• великі витрати з оформлення факультативного перестрахування;
• тривалість оформлення факультативного перестрахування впливає на можливість укладання договору або навіть відмови від нього;
• вивчення кожного ризику і часте проведення перестрахувань дає певну інформацію конкурентам про андеррайтерську політику компанії-цедента;
• неможливість автоматичного поновлення факультативного покриття.
Комісія у факультативному перестрахуванні встановлюється не регулярно, тантьєма здебільшого не виводиться.
Облігаторне перестрахування передбачає обов'язкове віддавання перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями, Перестраховик також обов'язково має приймати ці частини ризиків згідно з умовами договору.
У договорі облігаторного перестрахування обов'язково визначаються ліміти відповідальності, перестраховувальна премія, перестраховувальна комісія, обмеження щодо покриття. Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер.
Переваги облігаторного перестрахування полягають у :
• дозволяє збільшити обсяги страхових операцій;
• рівномірному розподілі ризиків (перестраховик упевнений в тому, що ризики як більш, так і менш сприятливі, будуть розподілені рівномірно);
• автоматичності приймання ризиків, що потребує значно менших витрат пов'язаних з обробкою ризиків.
В облігаторному перестрахуванні перестрахувальник має систематично висилати перестраховикові перелік ризиків, що потрапляють під перестрахування (бордеро); в такому разі відпадає необхідність надання додаткової інформації, що відбиває стан страхового портфеля цедента.
Недолік облігаторного перестрахування:
•коли ризик, що підлягає перестрахуванню, не підпадає під умови облігаторного договору або страхова сума за ризиком перевищує ліміт відповідальності за договором, тоді може виникнути потреба в додатковому договорі факультативного перестрахування.
В Україні більш поширеним є факультативне перестрахування, оскільки облігаторна форма технічно складніша.
При факультативно-облігаторпому перестрахувалні факультативність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність – для перестраховика.
