Страхування як частина фінансово-кредитної сфери є об’єктом державного регулювання з метою забезпечення його стабільного функціонування. Реалізація страхових відносин між страховиком і страхувальником потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності: законодавчих і нормативних актів, положень, інструкцій тощо. Перехідна економіка підвищує ризикованість всіх сфер діяльності, що потребує активних заходів щодо формування ринку страхових послуг, дієвого, але виваженого втручання держави у процес реформування. Отже, об¢єктивний процес розвитку страхового ринку зумовлює необхідність опрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулювання та підтримки страхового бізнесу, надання певних гарантій інвестиційним заходам страховиків.
Державне регулювання здійснюється такими методами:
• створення відповідних наглядових органів (Укрстрахнагляд),
• впровадження нових законодавчих актів, що регулюватимуть страхову діяльність,
• ліцензування страхової діяльності,
• контроль за діяльністю страховиків (шляхом подання страховими компаніями звітності),
• оподаткування страхових компаній.
