У зв’язку з проведенням страхування виникає сукупність складних специфічних відносин, що пов’язані з проявом різних страхових інтересів учасників страхування, різноманітністю об’єктів, що підлягають страхуванню, наявністю широкого кола страхових випадків та іншими факторами. Тому виникає необхідність застосування спеціальної термінології для вираження тих чи інших конкретних страхових відносин. Кожен страховий термін виділяє характерні риси та зміст певної групи страхових відносин. За допомогою страхової термінології стає можливим встановлення та регулювання умов кожного виду страхування, визначення прав та обов’язків учасників, підтрання необхідних ділових стосунків, проведення багатогранної страхової роботи.
Страхову термінологію, що виражає сукупність страхових відносин, можна поділити на 3 групи:
▪ Страхові поняття і терміни, що виражають найбільш загальні умови страхування (страховий захист, страхувальник, страховик, застрахований, вигодонабувач, страховий поліс, страхове свідоцтво, страховий договір, страхове поле, страхові агенти, страхові брокери, співстрахування , перестрахування);
▪ Страхові терміни, пов’язані з процесом формування страхового фонду (страхова сума, страхова оцінка, страхове забезпечення, страховий тариф);
▪ Страхові терміни, пов’язані з використанням коштів страхового фонду (страховий ризик, страховий випадок, страховий акт, страховий збиток, аварійний комісар, страхове відшкодування, збитковість страхової суми).
