Страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових економічних відносин.
Страхування – це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.
Передумовою застосування страхування є майнова самостійність суб’єктів господарювання з одного боку, а з іншого – їх зацікавленість в переданні відповідальності за наслідки ризику спеціальним формуванням – страховим компаніям. Чим більше зацікавленість, тим більше потреба в страхуванні.
Мета страхування – це захист майнових інтересів юридичних і фізичних осіб.
Об¢єктивна економічна необхідність використання категрії страхування з метою страхового захисту суспільного виробництва обумовлена майновою самостійністю суб¢єктів господарювання. Коли держава не має можливості адміністративно управляти народним господарством як одним цілим та широко розпоряджатися міжгосподарськими та міжтеріторіальними фінансовими ресурсами, найбільш ефективним і єдино можливим методом покриття збитку є його розподіл у просторі і часі між зацікавленими господарствами, а цей метод і є не що інше, як страхування.
