пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

70. Порядок роботи і прийняття рішень Ради ЄС.


Форма роботи Ради є сесійною. Кількість засідань протягом року залежить від масштабів та інтенсивності законодавчого процесу в ЄС і політичних рушіїв того чи іншого особливого питання: деякі конфігурації Ради збираються раз на місяць, інші – раз на півроку, тобто Рада не є постійно діючим органом. Засідання проводяться згідно з графіком, встановленим на початку кожного головування. В засіданнях від кожного уряду бере участь національна делегація у складі компетентного міністра (який є членом Ради) та осіб, що здійснюють його супроводження (експерти, а іноді – інші міністри). Засідання триває зазвичай один або два дні (з урахуванням того, що більшість питань, що розглядаються, належить до переліку «А», а тому не потребує обговорення, тому цей термін є достатнім для проведення засідання. Проте, в історії траплялося, що Рада засідала навіть кільканадцять днів.
З правом дорадчого голосу в засіданнях Ради, як правило беруть участь також представники Комісії (як основного суб’єкту законодавчої ініціативи), а в деяких випадках – і Європейського центрального банку. Для проведення сесій Ради не встановлено фіксованої періодичності. Разом із тим, Голова Ради заздалегідь (не пізніше як за сім тижнів до вступу у посаду) повинен у попередньому порядку намітити «дні, в які він планує провести сесії з метою реалізації його програми у сфері законодавства або прийняття оперативних рішень» (ст. 1 Внутрішнього регламенту Ради). У середньому протягом року відбувається близько 100 засідань Ради, при цьому різні її «формації» можуть засідати одночасно.
Кворум, тобто мінімальна кількість присутніх, за якого можуть ухвалюватися рішення, становить більшість членів Ради.
Вироблення попереднього порядку денного засідань Ради покладено на державу, що головує, яка направляє його іншим членам Ради, а також Комісії принаймні за два тижні до початку сесії. При цьому делегації інших держав-членів, так само, як Комісія, мають можливість звернутися з проханням про внесення будь-якого питання за умови, якщо таке звернення було зроблено принаймні за 16 днів до початку сесії. У таких випадках у розробленому попередньому порядку денному засідань окремо вказуються пункти, стосовно яких держава, що головує, інша держава-член або Комісія наполягають на офіційному голосуванні.
Амстердамський договір закріпив такі чотири основні процедури ухвалення рішень Радою ЄС: – процедура згоди парламенту, – процедура консультації, – процедура спільного рішення; – процедура співпраці.
Так, процедура згоди парламенту полягає у схвалення або накладення вето на акт, що одноголосно приймається Радою. Така процедура застосовується щодо ухвалення рішень про прийом до ЄС нових держав-членів, визначенні завдань і повноважень Європейського центрального банку (ЕЦБ), при укладанні висновків міжнародних договорів та у деяких інших випадках. Але є випадки, наприклад, при перегляді цін на сільськогосподарську продукцію, де одноголосно ухвалене Радою рішення не вимагає парламентської згоди. Тоді вдаються до процедури консультації. Консультаційна процедура – це законодавча процедура, відповідно до якої Рада зобов’язана консультуватися з Парламентом та брати до уваги його точку зору. При цьому роль Парламенту обмежується ухваленням рекомендацій щодо законопроекту, які Рада може проігнорувати.
Стосовно основного блоку питань, які Рада вирішує кваліфікованою більшістю, застосовується процедура спільного рішення Ради і Парламенту. Із ухваленням Договору про ЄС 1992 р. вплив Європарламенту на законотворчий процес значно посилився завдяки збільшенню ролі закріпленої в ЄЄА процедури співробітництва та введенню нової процедури, а саме принципу спільного ухвалення рішень, який дає Парламенту право та можливість накладати вето на рішення Ради. Застосування цієї процедури поширюється на питання, які стосуються свободи пересування робочої сили і послуг, зайнятості, захисту прав споживачів, транс’європейських транспортних і енергетичних мереж, освіти, культури, охорони здоров’я, охорони навколишнього середовища, загальних принципів контролю, що стосуються зазначених питань. Сутність цієї процедури, якою передбачено проведення двох парламентських читань щодо законопроекту, зводиться до того, що Парламент має нагоду остаточно відкинути абсолютною більшістю голосів рішення, сформульоване Радою. Рада може приймати парламентські поправки до законопроекту, голосуючи кваліфікованою більшістю (для ухвалення поправок, що не отримали схвалення Комісії, потрібне одноголосне рішення). За відсутності належного числа голосів у Раді на користь парламентської поправки вона не приймається.
Набагато рідше застосовується процедура співпраці Ради з Парламентом. Її збережено тільки для розгляду тих питань, що стосуються функціонування Економічного і валютного союзу. Так само, як процедура спільного рішення, процедурою співпраці передбачено два парламентські читання по законопроекту. В цьому випадку вето Парламенту може бути подолано одностайним рішенням Ради. У процесі одностайного голосування, члени Ради можуть відхилити як поправки до законопроекту, зроблені в Парламенті, так і схвалені Комісією. Але, оскільки дійти одностайності в Раді частіше за все видається недосяжним, фактично простіше прийняти парламентські поправки, ніж наполягати на власному варіанті законопроекту.


30.05.2014; 11:43
хиты: 120
рейтинг:0
Профессии и Прикладные науки
право
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь