За своїм складом та порядком формування Європейська Рада являє собою збір вищих керівників держав – членів Союзу та Європейської Комісії, їх саміт. До складу Європейської Ради входять керівники держав і урядів держав-учасниць і голова Комісії ЄС, яким, у свою чергу, надають допомогу міністри закордонних справ та члени Комісії. Європейська Рада включає на вищому рівні по одному представнику від усіх держав-членів, з одного боку, та від Європейського Союзу загалом – із іншого. Таким чином, склад цього органу включає 29 повноправних членів. Президент Європейської Комісії є рівноправним членом Європейської Ради.
Поряд із повноправними членами, у сесіях Європейської Ради згідно зі ст. 4 установчого договору, беруть участь також міністри закордонних справ та один з членів Комісії (комісар із закордонних справ або інша особа). Крім того, відповідно до декларації за N 4, доданої до Заключного Акту Конференції в Маастрихті, Головою Європейської Ради було прийнято рішення щодо участі міністрів економіки та фінансів у засіданнях, на яких розглядаються питання, пов’язані з діяльністю Валютно-Економічного Союзу. Голови дипломатичних відомств та комісар ЄС здійснюють супроводження та є помічниками членів Європейської Ради (наприклад, іспанський міністр – Голови Уряду Іспанії тощо). Отже, склад Європейської Ради характеризується поступовими змінами, коли зміна уряду в будь-якій з країн тягне за собою появу в цьому органі нового члена.
Акти Європейської Ради не мають обов’язкової юридичної сили, тому цей орган не належить до числа інституцій ЄС. Разом із тим, з урахуванням його «високого» складу – перші особи держав-членів та Голова Комісії, Європейська Рада може справляти визначальний вплив на політичний курс Європейського Союзу та всіх його країн окремо. На таких спільних зустрічах, що проводяться не рідше двох разів на рік, допускається також присутність Голови Європарламенту. До останнього розширення Союзу держави-члени ЄС були представлені у Європейській Раді здебільшого главами своїх урядів, оскільки в цих країнах існує парламентська форма правління. Лише Францію як президентську республіку постійно представляє її президент, який, згідно Конституції, несе відповідальність за ведення зовнішніх зносин. Якщо у французькому парламенті не співпадає президентська та урядова більшість, у роботі Європейської Ради також бере участь прем’єр-міністр Франції. На сесіях Європейської Ради супроводження керівників держав здійснюють їх міністри закордонних справ.
Засідання Європейської Ради проводяться зазвичай або у Брюсселі (Бельгія), який у теперішній час прийнято вважати неофіційною столицею Європи, або на території головуючої держави.
Головує на зустрічах представник країни – члена ЄС, яка на той час очолює Співтовариство. Головування держави-члена здійснюється з метою політичного співробітництва і періодично чергується з головуванням у Раді ЄС, за допомогою Політичного комітету та Групи європейських кореспондентів. Засідання або Політичного комітету, або на міністерському рівні може бути скликане протягом 48 годин на вимогу не менше трьох держав-членів. Головуючий повинен консультуватися з Європарламентом з основних аспектів і альтернатив СПОБЗ і гарантувати, що позиція Парламенту враховуватиметься належним чином. При цьому Європейський Парламент може ставити запитання Європейській Раді і надавати рекомендації щодо цього.
Питання, які виносяться на розгляд засідань Європейської Ради, а також ухвалені нею рішення визначають стратегію та майбутнє ЄС загалом. Цілком природним є те, що всі ці питання потребують серйозного попереднього розроблення та узгодження, особливо у тих випадках, коли позиції окремих держав-членів, як, наприклад, щодо іракської кризи, не співпадають за багатьма критеріями. Зокрема основними з питань, які вирішує Європейська Рада, є такі: – перехід до того чи іншого етапу розвитку; – ухвалення рішень, необхідних для розроблення та запровадження нових установчих актів; – скликання міжурядових конференцій; – розгляд та схвалення (або несхвалення) нових програм розвитку; – прийом нових членів до Союзу; – визначення загальних орієнтирів економічного, фінансового та соціального розвитку Союзу; – вище керівництво загальною зовнішньою політикою та політикою безпеки, а також оборонною політикою; – координація та контроль співробітництва поліцій та судів у кримінально-правовій сфері та деякі інші.
Зазвичай такі зустрічі, або саміти Європейської Ради, проводяться не рідше двох разів на рік, але за необхідності може відбуватися й позачергове скликання.
