53.Ніццький договір, та створення Європейського управління співпраці судових органів (Євроюст).

26 лютого 2001 р. було підписано Ніццький договір, який вніс зміни до Договору про Європейський Союз, Договорів, які засновують європейські співтовариства, а також деяких пов'язаних з ними актів. Цей договір став наступним кроком у процесі подальшого реформування Євросоюзу. Він містив статті і декларації, протоколи та інші додатки.Ніццький договір був спрямований насамперед на реформування інституційного механізму Євросоюзу у зв'язку з майбутнім розширенням цієї організації, коли до неї повинні приєднатися нові європейські країни. Реформи стосувалися чисельного складу Комісії, розподілу голосів між членами Ради Євросоюзу, визначення сфер, в яких постанови приймаються більшістю голосів, тощо.Ніццький договір визначав 29 сфер, в яких постанови приймалися кваліфікованою більшістю голосів.Були розширені склад та компетенція Суду першої інстанції. Він став автономною судовою установою, і кількість його членів збільшилася. Цей Суд міг створювати палати для вирішення окремих спорів, а також гранд-палату для вирішення основних категорій справ. До компетенції Суду першої інстанції було віднесено розгляд питань про законність актів, ухвалених інститутами ЄС, розгляд звернень держав-членів та інститутів Європейського співтовариства про бездіяльність інших інститутів об'єднання, вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків у випадку позадоговірної відповідальності Європейського співтовариства, а також винесення преюдиціальних рішень.Договір закріпив додаткові можливості для більш тісної співпраці окремих країн-членів Євросоюзу, які були започатковані Амстердамським договором.
Євро́юст — європейське агенство, що співпрацює з судовими та поліцейськими органами країн-членів ЄС.
14 грудня 2000, з ініціативи Португалії, Франції, Швеції та Бельгії був утворений «Про-Євроюст» — підготовчий орган, який складався з національних прокурорів, і мав на меті напрацювати схему діяльності Євроюсту в майбутньому.[1][2] На той час штаб-квартира Про-Євроюсту знаходилась в офісі Ради Європи у Брюселі. Офіційну діяльність Про-Євроюст почав 1 березня 2001 у рамках головування Швеції у ЄС.[3][4]
29 квітня 2003, Євроюст переїхав до штаб-квартири в Гаазі.[5][6] Незабаром після свого створення Євроюст зіткнувся з проблемою розширення ЄС : у травні 2004 року до Євроспільноти приєдналось десять нових членів, а в 2007 році — ще два, в результаті чого їх загальна кількість досягла 27. Після розширення, агенство брало активну участь у переговорах про співпрацю з третіми державами та іншими установами ЄС, що дозволяє обмінюватися судовою інформацією та персональними данними. Укладено угоди з Європолом, Норвегією, Ісландією, США, Хорватією, Швейцарією та Македонії. Крім того, Євроюст підтримує мережу контактних пунктів по усьому світу.[7]
У липні 2008 року під головуванням Франції, Європейський рада затвердила нові рішення про зміцнення Євроюсту, які були ратифіковані в грудні 2008 року і опубліковані 4 червня 2009 року. Метою нового рішення є підвищення оперативних можливостей Євроюсту, активізація обміну інформацією між зацікавленими сторонами, полегшення та зміцнення співпраці між національними органами та Євроюстом, а також зміцнення і налагодження відносини з партнерами та третіми державами.
Останій етап у розвитку Євроюсту — Лісабонський договір, а саме розділ 4 , статті 85 і 86. Стаття 85 згадує Євроюст і визначає його місію
Євроюст було створено згідно з рішенням 2002/187 від 28 лютого 2002 р. з метою посилення боротьби з тяжкою злочинністю. До його складу входять прокурори, магістрати та інші посадові особи у подібному статусі з кожної держави-члена. Завдання Євроюсту полягають у порушенні кримінальних розслідувань, зверненні з пропозиціями щодо порушення кримінальних переслідувань з боку національних органів стосовно фактів злочинних діянь, координації розслідувань і переслідувань, посилення судової співпраці включно з співпрацею з Європейською судовою мережею.
Євроюсті стимулює і координує розслідуваня і судові переслідування між компетентними органами в державах-членах і покращує розвиває між компетентними органами держав-членів, зокрема шляхом сприяння виконанню міжнародної взаємної правової допомоги та здійснення прохань про екстрадицію.
Компетенція Євроюсту охоплює такі види злочинів і правопорушень: тероризм, незаконний обіг наркотиків, торгівля приватними данними, підробка, відмивання грошей, комп'ютерні злочини, злочини проти власності або суспільних благ, включаючи шахрайство та корупцію, злочини, що впливають фінансові інтереси ЄС, екологічні злочини та участь у злочинній організації.[8] Крім того, Євроюст може допомагати державам-членам ЄС у розслідуванні інших злочинів.[9]
Євроюст може просити компетентні органи зацікавлених держав — членів:
проводити розслідування або здійснювати конкретні дії,дозволу на координацію їх дій,створити спільну слідчу групу, або забезпечити Євроюст інформацією, необхідною для виконання певних завдань. Крім того, Євроюст:повинен забезпечити, щоб компетентні органи інформували одне одного про розслідування та висунення звинувачень у злочинах, що стосуються іншої сторони; сприяє компетентним органам у забезпеченні координації розслідувань і судових процесів;