Європейська Рада, з правової точки зору, не є органом ЄС, а лише формально відіграє головну роль у співпраці між державами-учасницями, вона являє собою директивний орган ЄС, який збирається на засідання, як правило, не рідше двох разів на рік у складі глав держав та урядів країн-учасниць і голови Комісії ЄС.
Депутати обираються в Європейський парламент строком на п’ять років. Відповідно до існуючого правила, вони не вправі додержуватися яких-небудь інструкцій, що на практиці означає звичайну для демократичних країн заборону імперативного мандата.
Стосовно євродепутатів діє класичний конституційно-правовий принцип несумісності. Так, згідно ст. 6 Акту, діяльність члена Європейського парламенту визнана несумісною з діяльністю члена уряду держави-члена. Цей перелік несумісності міг бути доповнений кожною державою-членом. Разом з тим допускається подвійний мандат, тобто поєднання мандата депутата національного парламенту й депутата Європейського парламенту. Несумісність поширена також на ряд посадових осіб Співтовариства.
Акт обмовив також, що ніхто не може голосувати на виборах більше одного разу, а також що голосування повинне відбуватися у всіх державах-членах із четверга по неділю одного й того ж тижня.
Депутати Європарламенту здійснюють свою діяльність відповідно до принципу «вільного мандата». Вони не зв’язані ні з наказами виборців, ні із вказівками фракцій. У виборчому законодавстві й у Регламенті Європарламенту особливо обмовляється, що депутати Європарламенту голосують особисто й окремо. Вони не зобов’язані виконувати нічиї доручення й інструкції. Нерідко «вільний мандат» витлумачується більш широко – як повна відсутність залежності депутатів від виборців. Підтвердження нерідко шукається у відомій формулі: депутат представляє не тільки своїх виборців, по й весь народ. Однак ця формула може бути оскаржена навіть у національних масштабах і тим більше не обов’язкова в рамках Європейського союзу. Слід зазначити, що парламентське право Європейського союзу не передбачає відкликання депутата, але настільки ж вірно й те, що воно таке відкликання виразно не забороняє.
Всі депутати Європарламенту мають імунітет. Позбавлення імунітету може піти тільки в результаті виконання строгих процедурних правил. Кожний обіг компетентного органа держави-члена до голови Європарламенту із приводу позбавлення депутата імунітету доводить до відомості пленарного засідання Європарламенту й передається в його відповідний комітет. У своєму висновку комітет пропонує прийняти або відхилити обіг про позбавлення імунітету. Цей висновок виноситься на найближче пленарне засідання як перший пункт порядку денного. Після розгляду питання Європарламент проводить тільки одне голосування, що остаточно вирішує справу.
