26 лютого 2001 р. було підписано Ніццький договір, який вніс зміни до Договору про Європейський Союз, Договорів, які засновують європейські співтовариства, а також деяких пов'язаних з ними актів. Цей договір став наступним кроком у процесі подальшого реформування Євросоюзу. Він містив статті і декларації, протоколи та інші додатки.Ніццький договір був спрямований насамперед на реформування інституційного механізму Євросоюзу у зв'язку з майбутнім розширенням цієї організації, коли до неї повинні приєднатися нові європейські країни. Реформи стосувалися чисельного складу Комісії, розподілу голосів між членами Ради Євросоюзу, визначення сфер, в яких постанови приймаються більшістю голосів, тощо.Ніццький договір визначав 29 сфер, в яких постанови приймалися кваліфікованою більшістю голосів.Були розширені склад та компетенція Суду першої інстанції. Він став автономною судовою установою, і кількість його членів збільшилася. Цей Суд міг створювати палати для вирішення окремих спорів, а також гранд-палату для вирішення основних категорій справ. До компетенції Суду першої інстанції було віднесено розгляд питань про законність актів, ухвалених інститутами ЄС, розгляд звернень держав-членів та інститутів Європейського співтовариства про бездіяльність інших інститутів об'єднання, вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків у випадку позадоговірної відповідальності Європейського співтовариства, а також винесення преюдиціальних рішень.Договір закріпив додаткові можливості для більш тісної співпраці окремих країн-членів Євросоюзу, які були започатковані Амстердамським договором.
Євро́юст — європейське агенство, що співпрацює з судовими та поліцейськими органами країн-членHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%A1%D0%BE%D1%8E%D0%B7%D1%83"ів ЄС.
14 грудня 2000, з ініціативи Португалії, Франції, Швеції та Бельгії був утворений «Про-Євроюст» — підготовчий орган, який складався з національних прокурорів, і мав на меті напрацювати схему діяльності Євроюсту в майбутньому.[1][2] На той час штаб-квартира Про-Євроюсту знаходилась в офісі Ради Європи у Брюселі. Офіційну діяльність Про-Євроюст почав 1 березня 2001 у рамках головування Швеції у ЄС.[3][4]
29 квітня 2003, Євроюст переїхав до штаб-квартири в Гаазі.[5][6] Незабаром після свого створення Євроюст зіткнувся з проблемою розширення ЄС : у травні 2004 року до Євроспільноти приєдналось десять нових членів, а в 2007 році — ще два, в результаті чого їх загальна кількість досягла 27. Після розширення, агенство брало активну участь у переговорах про співпрацю з третіми державами та іншими установами ЄС, що дозволяє обмінюватися судовою інформацією та персональними данними. Укладено угоди з Європолом, Норвегією, Ісландією, США, Хорватією, Швейцарією та Македонії. Крім того, Євроюст підтримує мережу контактних пунктів по усьому світу.[7]
У липні 2008 року під головуванням Франції, Європейський рада затвердила нові рішення про зміцнення Євроюсту, які були ратифіковані в грудні 2008 року і опубліковані 4 червня 2009 року. Метою нового рішення є підвищення оперативних можливостей Євроюсту, активізація обміну інформацією між зацікавленими сторонами, полегшення та зміцнення співпраці між національними органами та Євроюстом, а також зміцнення і налагодження відносини з партнерами та третіми державами.
Останій етап у розвитку Євроюсту — Лісабонський договір, а саме розділ 4 , статті 85 і 86. Стаття 85 згадує Євроюст і визначає його місію
Євроюст було створено згідно з рішенням 2002/187 від 28 лютого 2002 р. з метою посилення боротьби з тяжкою злочинністю. До його складу входять прокурори, магістрати та інші посадові особи у подібному статусі з кожної держави-члена. Завдання Євроюсту полягають у порушенні кримінальних розслідувань, зверненні з пропозиціями щодо порушення кримінальних переслідувань з боку національних органів стосовно фактів злочинних діянь, координації розслідувань і переслідувань, посилення судової співпраці включно з співпрацею з Європейською судовою мережею.
Євроюсті стимулює і координує розслідуваня і судові переслідування між компетентними органами в державах-членах і покращує розвиває між компетентними органами держав-членів, зокрема шляхом сприяння виконанню міжнародної взаємної правової допомоги та здійснення прохань про екстрадицію.
Компетенція Євроюсту охоплює такі види злочинів і правопорушень: тероризм, незаконний обіг наркотиків, торгівля приватними данними, підробка, відмиванняHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%B9" HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D1%96%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F_%D0%B3%D1%80%D0%BE%D1%88%D0%B5%D0%B9"грошей, комп'ютерні злочини, злочини проти власності або суспільних благ, включаючи шахрайство та корупцію, злочини, що впливають фінансові інтереси ЄС, екологічні злочини та участь у злочинній організації.[8] Крім того, Євроюст може допомагати державам-членам ЄС у розслідуванні інших злочинів.[9]
Євроюст може просити компетентні органи зацікавлених держав — членів:
проводити розслідування або здійснювати конкретні дії,дозволу на координацію їх дій,створити спільну слідчу групу, або забезпечити Євроюст інформацією, необхідною для виконання певних завдань. Крім того, Євроюст:повинен забезпечити, щоб компетентні органи інформували одне одного про розслідування та висунення звинувачень у злочинах, що стосуються іншої сторони; сприяє компетентним органам у забезпеченні координації розслідувань і судових процесів;