Договір про ЄС та Конфенція 1995 року встановила три групи функції Європолу, тобто головні напрямки його діяльності в боротьбі зі злочинністю: інформаційне сприяння державам-членам в розслідуванні злочинів, науково-технічне сприяння, і координація роботина національних слідчих органів.
Європол здійснює такі основні функції:
збір, зберігання, обробка, аналіз інформації та відомостей, і обмін інформацією та відомостями;
невідкладне повідомлення компетентним органам держав-членів за допомогою і негайне інформування їх про зв'язки, констатовані між злочинами;
сприяння розслідувань у державах-членах, особливо, шляхом передачі національним відділам всієї доречної інформації з цього приводу;
звернення до компетентних органів відповідних держав-членів із запитами про порушення, проведенні та координації розслідувань і висунення пропозицій про заснування спільних слідчих бригад стосовно деяких справ;
надання державам-членам відомостей і допомоги в аналізі, коли проходять великі міжнародні заходи;
підготовка оцінок загрози, стратегічних аналізів і загальних доповідей, пов'язані з його цілі, в тому числі оцінок загрози, породжуваної організованою злочинністю.
Європол також здійснює такі інші функції:
розвиток експертних знань щодо застосовуваних компетентними органами держав-членів процедур розслідування і надання порад з проведення розслідувань;
надання стратегічних відомостей з метою створення сприятливих умов та сприяння ефективному і раціональному використанню ресурсів, наявних на національному рівні та на рівні Європейського Союзу для оперативної діяльності, та надання підтримки цієї діяльності.
Європол може, виходячи з наявних у його розпорядженні штатів і бюджетних ресурсів, надавати допомогу державам-членам, надаючи їм можливість користуватися підтримкою, порадами та дослідженнями у наступних областях:
навчання персоналу їх компетентних органів у співпраці з Європейським поліцейським коледжем;
організація та оснащення цих органів;
методи запобігання злочинності;
аналіз і поліцейські методи технічного і наукового характеру, а також методи розслідування.
Держави-члени розглядають будь-який запит Європолу про порушення, проведення або координації розслідувань стосовно деяких справ і приділяють цим запитам все необхідне увагу.
Перед зверненням із запитом про порушення кримінальної розслідування Європол інформує про це Євроюст . Якщо компетентні органи держави-члена вирішують не слідувати запиту, зробленому Європолом, вони інформують його про це, вказуючи мотиви свого рішення.
Відповіді на запити Європолу про порушення, проведення або координації розслідувань стосовно деяких справ, а також інформація, що повідомляється Європолу про результати розслідувань, передаються через компетентні органи держав-членів згідно з правилами, встановленими відповідною національним законодавством.
Європол має комп'ютеризовану інформаційну систему. Дані вводяться прямо до системи, до якої для консультування мають безпосередній доступ національні підрозділи, офіцери зв'язку, директор, заступники директора та уповноважені служби Європолу. Інформаційна системи може використовуватися з метою зберігання неособистих та особистих даних. Особисті дані, що витягуються з інформаційної системи, можуть пересилатися або використовуватися лише компетентними службами держав-членів ЄС з метою запобігання та боротьби зі злочинністю в межах компетенції Європолу, та іншими тяжкими кримінальними злочинами. Особа, яка бажає отримати дані про себе, що зберігаються в Європолі, може безкоштовно подати запит до національного компетентного органу в будь-якій державі-члені ЄС. Європол надсилає відповідь безпосередньо цій особі. Будь-яка особа має право вимагати від Європолу виправити або видалити дані, що мають до неї відношення. Незалежний спільний наглядовий орган несе відповідальність за моніторинг діяльності Європолу з метою забезпечення непорушення прав особистості шляхом зберігання, опрацювання та використання даних, що наявні у розпорядженні Європолу.
Відповідальність: Европол підлягає як договірній відповідальності (по зобовязаням за контрактами укладеними з третіми особами), так і позадоговірної, в рамках зобов’язань із спричинення шкоди. Основна шкода завдана Європолом для третіх осіб може бути спричинена збором інформації про їх особисте життя. Держави відповідають перед приватними особами за будь-яку шкоду спричинену черех помилки в даних, які вони надавали Європолу.
