65. Оскарження ухвал слідчого судді під час кримінального провадження

Стаття 309 КПК передбачає оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування. Таким чином реалізується одна із загальних засад кримінального провадження, закріплена у ст. 7 КПК, - забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 24 цього Кодексу таке право гарантується кожному, а право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, - судом вищого рівня незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Закріплене право на оскарження ухвал слідчого судді в ході досудового провадження відповідає визначеним європейським стандартам і спрямоване насамперед на реалізацію гарантованого ст. 6 КЗПЛ права на справедливий суд.
Зазначена стаття містить виключний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Інші ухвали слідчого судді, окрім зазначених у ст. 309 КПК, оскарженню не підлягають; ч. 2 ст. 392 КПК законодавцем передбачений порядок подання заперечень проти них під час підготовчого провадження в суді.
Коментована стаття надає право оскаржити такі категорії ухвал слідчого судді, які пов'язані із:
- застосуванням заходів кримінального провадження;
- відмовою у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження;
- поверненням скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Оскарження ухвал слідчого судді, передбачених п. 1 ч. 1 коментованої статті, може відбуватись з підстав як недотримання процедури їх винесення, так і порушень закону при підготовці їх змісту.
Частина 2 коментованої статті передбачає оскарження ще двох видів ухвал слідчого судді:
1) про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження;
2) про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Оскарження таких ухвал може здійснюватись з питань порушення процедури їх розгляду. Питання правильності закриття кримінального провадження чи правомірності рішень, дій чи бездіяльності слідчого досліджуватись не можуть.