54. Випадки повідомлення про підозру

Стаття 276. Випадки повідомлення про підозру
1. Повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:
1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;
2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;
3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
1. Частина 1 коментованої статті передбачає вичерпний перелік випадків обов'язкового письмового повідомлення особі слідчим або прокурором про підозру у вчиненні нею кримінального правопорушення. Зміст такого повідомлення повинен відповідати вимогам ст. 277 КПК (див. коментар).
Письмове повідомлення про підозру обов'язково вручається особі в разі її затримання без ухвали слідчого судді, суду на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення (див. коментар до статей 207-211 КПК). Застосувати таке затримання має право кожен, хто не є уповноваженою особою (ст. 207 КПК), а також уповноважена особа (ст. 208 КПК). Проте відповідно до вимог ч. 1 ст. 278 КПК вручати особі письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення зобов'язані слідчий або прокурор.
На момент повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повинно бути зібрано достатньо доказів, які вказують на те, що: 1) кримінальне правопорушення дійсно мало місце, дані про нього внесені до ЄРДР; 2) вчинене воно особою, стосовно якої вирішується питання щодо вручення їй повідомлення про підозру; 3) суспільно небезпечне діяння містить склад конкретного кримінального правопорушення.
2. З моменту вручення особі письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення вона набуває процесуального статусу підозрюваного. У зв'язку із цим слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язані невідкладно повідомити підозрюваному про його процесуальні права, передбачені ст. 42 КПК.
3. Слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа зобов'язана на прохання підозрюваного детально роз'яснити кожне із його прав, передбачених ст. 42.