28. Загальні положення про запобіжні заходи

Запобіжні заходи — передбачені законом примусові заходи, які застосовують до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного з метою запобігти такій їх поведінці, що може перешкодити досягненню завдань кримінального судочинства. Вони тимчасово обмежують права та свободи згаданих осіб. Запобіжні заходи застосовують, лише якщо є достатні підстави вважати, що підозрюваний чи обвинувачений намагатимуться ухилитися від слідства, суду або виконання якихось процесуальних рішень.
До запобіжних заходів належать:
підписка про невиїзд;
особиста порука;
порука громадської організації або трудового колективу;
застава;
взяття під варту;
нагляд командування військової частини;
віддання неповнолітнього під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи, що може застосовуватися лише до неповнолітніх.
Систему запобіжних заходів закріплено в ст.ст. 149, 436 КПК і вона є вичерпною.
Обставини, які необхідно враховувати при обранні запобіжних заходів, перераховано в ст. 150 КПК: тяжкість злочину, особа обвинуваченого чи підозрюваного, вік цієї особи, стан її здоров’я, спосіб життя, матеріальний та сімейний стан, вид діяльності, чи має ця особа постійне місце проживання та інші обставини, які характеризують цю особу.
Розглянемо кожний із запобіжних заходів.