пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

17. Свідок


Свідком, відповідно до закону (стаття 68 Кримінально-процесуального кодексу України, далі – КПК) є будь-яка особа, стосовно якої є дані, що їй відомі обставини кримінальної справи. Стає особа свідком з моменту її виклику до органу розслідування, прокурора, суду. Такий виклик для допиту свідка мають право зробити орган дізнання (міліція та інші), слідчий, прокурор, суд (суддя). До виклику таку особу частіше всього називають очевидцем, але його правового статусу закон не визначає. Отже, права та обов’язки, а також застосування заходів примусу та відповідальність такої особи (очевидця) можливі лише після її виклику в установленому законом порядку. Виклик, відповідно до ст. 166 КПК, може бути зроблено повісткою, яка вручається свідку під розписку, а у випадку його тимчасової відсутності – кому-небудь з дорослих членів його сім’ї або житлово-комунальної організації, виконавчого комітету селищної чи сільської ради або за місцем роботи чи навчання. Свідка також може бути викликано телеграмою чи телефонограмою. Виклик свідка через засоби масової інформації законом, у кримінальному процесі України, не передбачено.
Свідка може бути допитано за місцем провадження розслідування (прокуратура, райвідділ міліції), а при необхідності – за місцем його перебування (лікарня, пансіонат, санаторій, слідчий ізолятор, а також за місцем проживання чи роботи). Закон визначає, що кожного свідка необхідно допитувати окремо і за відсутності інших свідків. При цьому слідчий повинен вжити заходів до того, щоб свідки, яких викликано в одній справі, не могли спілкуватися між собою.
Перед початком допиту слідчий встановлює особу свідка (як правило за документом, що посвідчує особу) та повідомляє, в якій справі його викликано і попереджає про обов’язок розповісти все, що свідку відомо у цій справі, а також про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань згідно зі ст.ст. 384 і 385 Кримінального кодексу України. Слідчий також з’ясовує відносини між свідком і підозрюваним (обвинуваченим), потерпілим. Після того, як свідок завершить давати показання, слідчий ставить йому запитання. При цьому заборонено ставити навідні запитання, тобто запитання у формулюванні яких вже є відповідь, частина відповіді або підказка.
Неповнолітній свідок віком до 14 років обов’язково, а за розсудом слідчого – й віком до 16 років, допитується в присутності педагога, а при необхідності – лікаря, батьків чи інших законних представників неповнолітнього. Вказаним особам роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, викласти свої зауваження, а з дозволу слідчого – ставити запитання свідку. Їхнє запитання слідчим може бути відведене, але як і зауваження, воно повинно бути занесене до протоколу допиту.
Свідку, який не досяг 16 років роз’яснюється обов’язок давати правдиві свідчення, але про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань і за дачу завідомо неправдивих показань, він не попереджається. 
Допит глухого або ж німого свідка проводиться за участі особи, яка його розуміє (сурдоперекладача) і про що зазначається у протоколі допиту.


23.12.2014; 02:10
хиты: 128
рейтинг:0
Профессии и Прикладные науки
право
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь