Згідно з ч. 2 ст. 54 Земельного кодексу, навколо історико-культурних заповідників, меморіальних парків, давніх поховань, архітектурних ансамблів і комплексів встановлюються охоронні зони. У таких зонах забороняється діяльність, що шкідливо впливає чи може шкідливо вплинути на дотримання режиму використання цих земель. Встановлення охоронних зон є специфікою правового режиму земель історико-культурного призначення. Перелік об'єктів історико-культурної спадщини, навколо яких встановлюються охоронні зони, зазначений у ст. 54 Земельного кодексу, не є вичерпним, позаяк згідно з ч. 1 ст. 32 Закону "Про охорону культурної спадщини", охоронні зони повинні встановлюватися навколо всіх пам’яток. Зони охорони пам’яток можуть установлюватися для всієї території історичного ареалу населеного пункту. Законодавство виділяє такі види зон охорони пам’яток: а) охоронні зони; б) зони регулювання забудови; в) зони охоронюваного ландшафту; г) зони охоронюваного археологічного культурного шару.
Зони охорони пам’яток установлюють для забезпечення збереження пов'язаного з пам’ятками довкілля, а також для охорони пам’яток від впливу негативних природних і техногенних чинників.
Правовий режим зон охорони пам’яток передбачає регламентацію архітектурної і містобудівної діяльності в оточуючому пам’ятку середовищі. Він визначає припустимі перетворення і характер використання такого середовища. Правові режими зон охорони пам’яток є індивідуальними для кожної пам’ятки культури і залежать від характеру оточуючого пам’ятку середовища.
Правовий режим охоронної зони. Згідно з усталеними правовими звичаями, охоронна зона являє собою територію, що виділяється для збереження і відтворення найближчого історичного середовища пам’яток, головним чи істотним елементом якого вони є, а також для забезпечення оптимальних умов їх огляду. Охоронна зона забезпечує належне функціонування пам’ятки, охороняє її від вібрації, забруднень, затоплень та інших негативних впливів. В охоронній зоні нове будівництво можливе у виняткових випадках за спеціальними проектами.
Правовий режим зони охоронюваного ландшафту. Зона охоронюваного ландшафту, згідно з усталеними правовими звичаями, являє собою природну чи близьку до природної незабудовану територію за межами охоронної зони, з якою пам’ятка має активний візуальний зв'язок. Встановлюється для збереження і реабілітації природних утворень, що є характерним історичним середовищем пам’ятки, відіграють важливу роль в образі населеного пункту чи окремому пейзажі. У зоні охоронюваного ландшафту забороняється будівництво капітальних будинків і споруд, дорожні і грабарські роботи, що змінюють охоронюваний ландшафт.
Правовий режим зони охорони археологічного культурного шару. Зона охорони археологічного культурного шару – це територія за межами пам’ятки археології та її охоронної зони, де виявлені окремі археологічні знахідки або є можливим існування археологічного культурного шару. Призначена для забезпечення схоронності і дослідження пам’яток археології. Такі зони встановлюються у межах територій історичних населених пунктів та інших давніх поселень, обмежених лініями укріплень, з урахуванням передмість, некрополів тощо.
