Припинення права постійного землекористування землями державної та комунальної власності може здійснюватися в порядку їх вилучення для суспільних потреб. Вилучення як спосіб припинення права постійного землекористування передбачено у ст. 149 ЗК, в якій розмежовані повноваження органів виконавчої влади та місцевого самоврядування різних рівнів щодо припинення права землекористування. Це обумовлюється державною чи комунальною належністю земель та законодавчим делегуванням правомочностей власності органам виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Відповідно до зазначеної норми, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Сільські, селищні та міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються або викупляються ними з урахуванням вимог ст. 150 ЗК. Верховна Рада АРК, обласні та районні ради наділені повноваженнями вилучати земельні ділянки спільної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб.
За районними державними адміністраціями на їх території закріплене право вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб, а також за межами населених пунктів для: сільськогосподарського використання; ведення водного господарства, крім випадків, визначених ЗК; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, прямо передбачених ЗК.
