Прогнозува́ння екологі́чне — передбачення можливої поведінки природних систем як за рахунок впливу природних процесів, так і людської діяльності. Для П.е. виконують прогнозні карти, які час від часу поновлюють виходячи з нової інформації про стан довкілля. Для особливо важливих об'єктів або ситуацій екологічні прогнозні карти можуть виконуватися у постійному режимі моніторингу. Приклад - виконання прогнозу розвитку екологічної ситуації під час Чорнобильської катастрофи.
1. Слід зазначити той факт, що в екологічному законодавстві України поки що не визначене і, відповідно, нормативно не закріплене поняття екологічного прогнозування. Відсутнє таке визначення і у юридичній літературі. Разом з тим процес наукової розробки даної проблеми підійшов до одного з найважливіших етапів у сфері розвитку суспільних відносин, оскільки упровадження в законодавство наукових досягнень щодо регулювання суспільних відносин з екологічного прогнозування є об'єктивно необхідним для раціонального використання природних ресурсів,охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки в державі.
Спираючись на результати аналізу існуючої нормативно-правової бази, необхідно відзначити, що на даному етапі у законодавстві України передбачений лише змістовний аспект тих суспільних відносин, що виникають у процесі екологічного прогнозування.
Прогноз визначається як всяке конкретне або пророковане вірогідне судження якісного стану чогось (когось) або прояву якоїсь події у майбутньому. В свою чергу, прогнозування - це розробка прогнозу. Як правило, прогнозування – спеціальне наукове дослідження конкретних перспектив розвитку будь-якого явища. Серед різноманітних видівпрогнозування необхідно виділити також і екологічне прогнозування.
У загальному сенсі воно являє собою наукове передбачення дослідження перспектив використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища й забезпечення екологічної безпеки.
З точки зору екологічного права термін “екологічне прогнозування” слід розглядати як урегульовану екологічним законодавством діяльність спеціально уповноважених суб'єктів права, що спрямована на підготовку та проведення екологічних прогнозів у галузі використання і відтворення природних ресурсів, їх відтворення та забезпечення сприятливого стану навколишнього природногосередовища й екологічної безпеки.
Мета екологічного прогнозування складається у визначенні напрямків боротьби з забрудненням природного середовища, раціоналізації природокористування, удосконалення виробництва для мінімізації небажаних екологічних наслідків.
Завдання екологічного прогнозування визначається в дослідженні розвитку соціального простору з метою повного підпорядкування контролю і управлінню з боку суспільства, створення єдиної, розширеної самовідтворюючої системи, що поєднує суспільство і його природне середовище.
Типологія загальних прогнозів, та екологічних зокрема, може будуватися за різними критеріями в залежності від цілей, завдань, об'єктів, масштабів явищ що прогнозуються, предметів, проблем, характеру, періоду попередження, методів, організації прогнозування і т.ін.
У роботі за масштабами прогнозованих явищ екологічне прогнозуванняподілене на: глобальне (фізико-географічне); регіональне (у межах декількох країн, одного материка, океану і т.ін.); національне (у межах держави) і локальне (для невеликих територій).
Важливого значення для видового поділу екологічних прогнозів має проблемно-цільовий критерій, а саме - мета розробки прогнозів. Відповідно в роботі розрізняються два типи екологічних прогнозів: пошукові екологічні прогнози (дослідницькі, трендові, генетичні і т.п.), і нормативні екологічні прогнози (програмні, цільові).
За термінами, на які поділяється екологічний прогноз, розрізняють: оперативні (поточні), коротко-, середньо-, довго- і дальньострокові (наддовгострокові) прогнози.
