Для визнання території лікувально-оздоровчою місцевістю необхідна наявність певних умов. На території повинен знаходитись один або декілька унікальних природних лікувальних ресурсів, мати необхідний запас мінеральної води, лікувальних грязей, і достатні ресурси інших лікувальних факторів. Територія повинна мати площу, придатну і достатню для курортного будівництва, а також задовольняти екологічним і санітарно-епідеміологічним нормам і правилам, встановленим для особливо охоронюваних територій лікувально-оздоровчого призначення. На ній повинні бути джерела питного і технічного водопостачання і надійне енергозабезпечення, здатні задовольнити потреби майбутнього курорту.
Природні лікувальні ресурси надаються юридичним і фізичним особам для лікування і профілактики захворювань, а також в цілях відпочинку. Мінеральні води можуть використовуватись для промислового розливу. Надання лікувальних природних ресурсів для інших цілей як правило не допускається. В виключних випадках при наявності позитивного висновку екологічної і санітарно-епідеміологічної експертизи дозволяється використання природних лікувальних ресурсів для цілей, не пов'язаних з лікуванням, профілактикою і відпочинком населення, якщо це не зашкодить для курортно-рекреаційному потенціалу відповідних територій. Природні лікувальні ресурси надаються на підставі ліцензії в порядку, визначеному законодавством.
Родовища мінеральних вод, лікувальних грязей, а також інших природних лікувальних ресурсів розробляються у відповідності з ліцензією. На курортах, в курортних регіонах (районах) природні лікувальні ресурси розробляються спеціалізованими гідрогеологічними підприємствами і організаціями, що мають ліцензію на цей вид діяльності.
Об'єми добутих мінеральних вод, лікувальних грязей, а також інших корисних копалин, віднесених до категорії природних лікувальних ресурсів, лімітуються затвердженими промисловими категоріями запасу і термінами їх експлуатації. Технічні методи, які застосовуються при експлуатації вказаних природних лікувальних ресурсів, базуються на технологічних схемах їх розробки. Якість природних лікувальних ресурсів регламентується спеціальним медичним висновком, який визначає кондиційний вміст корисних і шкідливих для людини компонентів.
Технологія видобування, підготовки і використання мінеральних вод, лікувальних грязей, а також інших корисних копалин, віднесених до категорії природних лікувальних ресурсів, повинна гарантувати захист родовища від передчасного виснаження та забруднення і захисту корисних копалин від втрати лікувальних властивостей.
В випадку порушення правил використання природних лікувальних ресурсів право користування природними лікувальними ресурсами може бути зупинене або обмежене. Зупинення і обмеження права користування природними лікувальними ресурсами не звільняє винних осіб від інших видів відповідальності, передбачених законодавством.
Санаторно-курортним організаціям для лікувально-профілактичних цілей надаються у відповідності з вимогами законодавства про природні ресурси земельні ділянки та інші природні ресурси. Забудова земель лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів ведеться з дотриманням правил, встановлених законодавством для відповідних робіт на вказаних особливо охоронюваних природних територіях.
Особливе значення для охорони природних лікувальних ресурсів, лікувально-оздоровчих місцевостей і курортів має організація їх санітарної охорони.
З метою охорони природних лікувальних факторів земель оздоровчого призначення встановлюються округи санітарної охорони.
У межах цих округів забороняється передавати земельні ділянки у власність і надавати їх у користування, в тому числі в оренду, тим підприємствам, установам, організаціям і громадянам, діяльність яких є несумісною з охороною природних лікувальних властивостей та забезпеченням сприятливих умов для відпочинку населення.
