Основні прийоми та способи тлумачення господарсько - правових актів.

Тлумачення господарсько-правових актів е одним з різновидів юридичного тлумачення і одним з ключових елементів правозастосування. У цьому сенсі варто звернути увагу на думку С.С. Алексеева про те, що юридичне тлумачення — це «спеціальне пізнання, яке здійснюється в цілях практичної реалізації права». «Та діяльність, яку нерідко називають юридичним аналізом, по суті справи, і полягає в юридичному тлумаченні».

Не можна думати, що Конституційний Суд України є єдиним офі­ційним інтерпретатором Конституції і законів України. Це не тільки суперечить теорії юридичного тлумачення, але і повноваженням судової системи. Зокрема, не відповідає законодавчій забороні від­мова в здійсненні правосуддя внаслідок неясності або суперечності законодавства. Тому будь-який суддя не може ухвалити рішення в найпростішій справі, якщо не з'ясує, не витлумачить заздалегідь зміст закону або Конституції України.

Основний принцип господарського судочинства, який закріпле­ний у ч. 6 ст. 4 ГПК (заборона у відмові від судочинства з причини суперечності законодавства) вимагає, передусім, вироблення такого способу тлумачення актів, який вирішує колізію, а не заводить проблему в безвихідь.

В умовах подальшої диференціації, ускладнення і зростання масиву законодавства України першорядним завданням учених і практиків стає конструктивне тлумачення нормативно-правових актів, виходячи з об'єктивності волі законодавця. Тупикові фрази типу «неможливо», «незрозуміло», «суперечить», «прогалина» по­винні бути відсунуті на другий план.

Тлумачення господарсько-правових актів — це діяльність, спрямована на з'ясування і роз'яснення дійсного сенсу правових норм, умов правочинів (договорів) і актів управління ненормативного характеру.

Правильне розуміння змісту норм права, умов договору і роз­поряджень ненормативних актів управління забезпечує якнай­повнішу і ефективнішу їхню реалізацію. Фактично, тлумачення господарсько-правових актів є повсякденною діяльністю тих осіб,  які пов'язані з реалізацією права в різних формах, насамперед, юрисконсультів підприємств, суддів господарських судів та інших юристів-господарників.

У понятті тлумачення відбито два аспекти тлумачення:

а) з'ясування — пізнання сенсу норми права;

б) роз'яснення — з'ясований для себе сенс правової норми до­водиться до інших осіб.

Слід зазначити, що зазвичай достатньо з'ясувати сенс правової норми, умови іншого юридичного акта, аби винести правильне рішення у конкретній справі. До роз'яснення вдаються тоді, коли в процесі з'ясування правової норми, змісту договору чи акта управління виявляється, що воля законодавця (сторін договору або суб'єкта управління) не отримала в ній чіткого словесного ви­раження, чи норма (умова, розпорядження) вимагає додаткової конкретизації, чи необхідно обґрунтувати можливість її застосу­вання до певних відносин.

Прийоми, способи і види тлумачення господарсько-правових актів визначають зміст методології відповідного тлумачення.

При тлумаченні слід встановити: зміст правової норми; її вза­ємовідношення з іншими нормами і принципами права; зв'язок норми з іншими суспільними явищами; дію в просторі, в часі і за колом осіб. З цією метою використовують наступні прийоми і спо­соби тлумачення:

Граматичне (текстуальне) тлумачення — для цього способу характерне використання правил граматики тієї мови, якою закон написаний. Наприклад, звертають увагу на роль сполучників «і», який зазвичай вживається для з'єднання понять («надзвичайні і не­відворотні обставини» — ст. 218 ГК), «і/або», що зазвичай вживається для розділення понять («збитки або штрафні санкції» — ст. 232 ГК). Звертають увагу також на форму дієслів. Наприклад, зворотні дієс­лова означають, що юридичне значення надається діям, що тільки відбулися («особа, яка виконала зобов'язання» — ст. 267 ГК).

Деколи зміст норми права можна встановити навіть виходячи з такого прийому систематичного тлумачення, як зіставлення зміс­ту і назви статті того чи іншого закону. Наприклад, у ст. 288 ГК України встановлюється дозвіл на суборенду майна, якщо інше не встановлене законом, проте не вказується на приналежність май­на до будь-якої форми власності. Однак звернення до назви статті "Суборенда державного і комунального майна», — дозволяє дійти висновку, що таке правило стосується виключно оренди об'єктів публічної форми власності.

Логічне тлумачення означає використання прийомів формаль­ної логіки для виявлення структурних елементів самої правової норми. Аналізується співвідношення обсягів понять, правильність думок.

Логічне відношення між нормами може бути декількох типів:

1) одна норма може розвивати і доповнювати іншу;

2) норма може поширювати або обмежувати іншу в тому або іншому напрямі;

3) одна норма може підтверджувати і обґрунтовувати іншу;

4) нарешті, одна норма може суперечити іншій.

Існує точка зору, що логічне тлумачення не є самостійним прийо­мом, а є, зокрема, прийомом систематичного тлумачення, оскільки правила логіки використовуються у всіх способах і прийомах тлу­мачення, проте в деяких працях воно виділяється як самостійне.