Тлумачення господарсько-правових актів е одним з різновидів юридичного тлумачення і одним з ключових елементів правозастосування. У цьому сенсі варто звернути увагу на думку С.С. Алексеева про те, що юридичне тлумачення — це «спеціальне пізнання, яке здійснюється в цілях практичної реалізації права». «Та діяльність, яку нерідко називають юридичним аналізом, по суті справи, і полягає в юридичному тлумаченні».
Не можна думати, що Конституційний Суд України є єдиним офіційним інтерпретатором Конституції і законів України. Це не тільки суперечить теорії юридичного тлумачення, але і повноваженням судової системи. Зокрема, не відповідає законодавчій забороні відмова в здійсненні правосуддя внаслідок неясності або суперечності законодавства. Тому будь-який суддя не може ухвалити рішення в найпростішій справі, якщо не з'ясує, не витлумачить заздалегідь зміст закону або Конституції України.
Основний принцип господарського судочинства, який закріплений у ч. 6 ст. 4 ГПК (заборона у відмові від судочинства з причини суперечності законодавства) вимагає, передусім, вироблення такого способу тлумачення актів, який вирішує колізію, а не заводить проблему в безвихідь.
В умовах подальшої диференціації, ускладнення і зростання масиву законодавства України першорядним завданням учених і практиків стає конструктивне тлумачення нормативно-правових актів, виходячи з об'єктивності волі законодавця. Тупикові фрази типу «неможливо», «незрозуміло», «суперечить», «прогалина» повинні бути відсунуті на другий план.
Тлумачення господарсько-правових актів — це діяльність, спрямована на з'ясування і роз'яснення дійсного сенсу правових норм, умов правочинів (договорів) і актів управління ненормативного характеру.
Правильне розуміння змісту норм права, умов договору і розпоряджень ненормативних актів управління забезпечує якнайповнішу і ефективнішу їхню реалізацію. Фактично, тлумачення господарсько-правових актів є повсякденною діяльністю тих осіб, які пов'язані з реалізацією права в різних формах, насамперед, юрисконсультів підприємств, суддів господарських судів та інших юристів-господарників.
У понятті тлумачення відбито два аспекти тлумачення:
а) з'ясування — пізнання сенсу норми права;
б) роз'яснення — з'ясований для себе сенс правової норми доводиться до інших осіб.
Слід зазначити, що зазвичай достатньо з'ясувати сенс правової норми, умови іншого юридичного акта, аби винести правильне рішення у конкретній справі. До роз'яснення вдаються тоді, коли в процесі з'ясування правової норми, змісту договору чи акта управління виявляється, що воля законодавця (сторін договору або суб'єкта управління) не отримала в ній чіткого словесного вираження, чи норма (умова, розпорядження) вимагає додаткової конкретизації, чи необхідно обґрунтувати можливість її застосування до певних відносин.
Прийоми, способи і види тлумачення господарсько-правових актів визначають зміст методології відповідного тлумачення.
При тлумаченні слід встановити: зміст правової норми; її взаємовідношення з іншими нормами і принципами права; зв'язок норми з іншими суспільними явищами; дію в просторі, в часі і за колом осіб. З цією метою використовують наступні прийоми і способи тлумачення:
Граматичне (текстуальне) тлумачення — для цього способу характерне використання правил граматики тієї мови, якою закон написаний. Наприклад, звертають увагу на роль сполучників «і», який зазвичай вживається для з'єднання понять («надзвичайні і невідворотні обставини» — ст. 218 ГК), «і/або», що зазвичай вживається для розділення понять («збитки або штрафні санкції» — ст. 232 ГК). Звертають увагу також на форму дієслів. Наприклад, зворотні дієслова означають, що юридичне значення надається діям, що тільки відбулися («особа, яка виконала зобов'язання» — ст. 267 ГК).
Деколи зміст норми права можна встановити навіть виходячи з такого прийому систематичного тлумачення, як зіставлення змісту і назви статті того чи іншого закону. Наприклад, у ст. 288 ГК України встановлюється дозвіл на суборенду майна, якщо інше не встановлене законом, проте не вказується на приналежність майна до будь-якої форми власності. Однак звернення до назви статті "Суборенда державного і комунального майна», — дозволяє дійти висновку, що таке правило стосується виключно оренди об'єктів публічної форми власності.
Логічне тлумачення означає використання прийомів формальної логіки для виявлення структурних елементів самої правової норми. Аналізується співвідношення обсягів понять, правильність думок.
Логічне відношення між нормами може бути декількох типів:
1) одна норма може розвивати і доповнювати іншу;
2) норма може поширювати або обмежувати іншу в тому або іншому напрямі;
3) одна норма може підтверджувати і обґрунтовувати іншу;
4) нарешті, одна норма може суперечити іншій.
Існує точка зору, що логічне тлумачення не є самостійним прийомом, а є, зокрема, прийомом систематичного тлумачення, оскільки правила логіки використовуються у всіх способах і прийомах тлумачення, проте в деяких працях воно виділяється як самостійне.