Метод моделювання використовується в тих випадках, коли утруднено, неможливо або недоцільно безпосереднє пізнання самого досліджуваного об'єкта (оригіналу). Його суть полягає у створенні уявної або матеріальної моделі (володіє необхідним для дослідження схожістю з знаходяться в сфері кримінального судочинства оригіналом), а також у подальшому дослідженні цієї моделі в якості засобу отримання криміналістично значимої інформації, необхідної для розкриття, розслідування та попередження злочину.
Під криміналістичною моделлю розуміється штучно створена матеріальна або ідеальна система, що відтворює і замінює значущі для криміналістичного пізнання оригінали різних об'єктів, явищ і процесів, пов'язаних зі злочином і його розслідуванням, дозволяє отримати про оригіналі інформацію, необхідну для успішного вирішення практичних, наукових і дидактичних криміналістичних завдань.
Одна з головних характеристик моделювання - його опосередкованість. Модель в процесі пізнання виступає як «середнього ланки» між об'єктом пізнання, що існують в реальності, і суб'єктом, його пізнає. Модель - всього лише інструмент дослідження, а не сама реальність, одне з можливих засобів пізнання.
Метод моделювання охоплює різні рівні пізнання, дозволяє здійснити зв'язок між емпіричним і раціональним. Він органічно пов'язаний з іншими використовуваними методами пізнання у криміналістиці - спостереженням, експериментом, описом і т.д. Разом з тим застосування названих методів у комплексі з моделюванням і набуває певну специфіку. До наприклад, метод спостереження передбачає безпосереднє сприйняття суб'єкта, при якому між суб'єктом і об'єктом пізнання немає проміжних ланок. При моделюванні також використовується спостереження, але в якості спостережуваного об'єкта виступає модель, а не сам реальний об'єкт.
Експеримент, який проводиться в реальності, вимагає певної витрати суттєвого часу, сил і коштів. В цьому відношенні експеримент на моделі проводиться набагато простіше, а результати дослідження з повним підставою можуть бути перенесені на реальний об'єкт.
Моделювання, почасти «вплетающее» в свою конструкцію перераховані вище методи, є оптимальним засобом пізнання ситуацій, в силу чого цей метод має багаті потенційні можливості і широкі перспективи наукової та практичної криміналістичної діяльності.
Цей метод досить ефективно може бути використаний для рішення цілого ряду найрізноманітніших криміналістичних завдань. Однак його застосування доцільно лише у суворо визначених випадках, коли у слідчого або іншого суб'єкта виникає необхідність в отриманні інформації для подальшого її пізнання і дослідження опосередкованим шляхом у процесі розслідування, наприклад: 1) якщо слідової або інший об'єкт існує реально на момент дослідження, проте він або складний або не цілком доступний для безпосереднього вивчення (наприклад, досліджуваний по зліпку об'ємний слід взуття); 2) коли об'єкт пізнання існував у минулому і його вже немає повністю або частково на момент розслідування (злочинна подія, його окремі обставини, порушена обстановка місця події, її окремі об'єкти, кримінальні ситуації та ін); 3) у разі, якщо об'єкт пізнання, можливо, буде існувати в майбутньому, наприклад, ймовірна слідча ситуація у ході майбутнього допиту, змодельована в процесі підготовки до нього; 4) у тих випадках, коли необхідно наочно уявити механізм злочинної події або його окремих елементів та ін.
В якості класифікаційних підстав криміналістичних моделей виступають основні компоненти самого процесу моделювання, до яких традиційно відносяться: суб'єкт моделювання; завдання, що вирішується суб'єктом при допомогою цього методу; об'єкт моделювання (оригінал); спосіб моделювання. Кожен з названих елементів можна розглядати в якості самостійного класифікаційного підстави. Так, з урахуванням суб'єкта моделювання, можна виділити моделі, які застосовуються в різних видах криміналістичної діяльності (слідчої, експертно-криміналістичної, оперативно-розшукової, судової).
Залежно від завдань, розв'язуваних суб'єктом моделювання, слід розрізняти: пізнавальні, евристичні, прогностичні, ситуаційні, а також дидактичні моделі.
Мова опису моделі багато в чому визначається специфікою самого оригіналу, а також завданнями модельного дослідження, тому з урахуванням способи моделювання виділяють такі основні класи моделей: матеріальні, уявні, логіко-математичні та кібернетичні, інформаційно-комп'ютерні. Виділяючи різноманітні види моделювання і класи моделей, необхідно враховувати їх тісний взаємозв'язок. Так, наприклад, зв'язок уявних і матеріальних моделей обумовлена тим, що ще до побудови моделі з будь-якого матеріалу чоловік її обґрунтовує, розраховує, являє подумки.
Матеріальні моделі відтворюються в матеріально фіксованому вигляді і використовуються в слідчій практиці переважно при виробництві слідчих дій та експертиз. Серед матеріальних розрізняють: просторово і геометрично подібні моделі, до яких можна віднести, наприклад, зліпок зі сліду, макет приміщення, предмета, муляж трупа; фізично подібні моделі, наприклад, видеомагнитофонные запису слідчих дій, фонограму голосу людини, використовувану в процесі впізнання за голосу. Особливим видом матеріального моделювання є криміналістична реконструкція, що розуміється як відтворення окремих, вакансій слідство об'єктів за їх фрагментів, описів, фотознімками та іншими документальним даним.
Використання в слідчій практиці логіко-математичного, кібернетичного та інформаційно-комп'ютерного моделювання пов'язане з впровадженням у діяльність правоохоронних органів комп'ютерної техніки. Сутність математичного моделювання в криміналістиці полягає в трансформації криміналістичної проблеми в математичну задачу, її вирішення за допомогою математичного апарату, а також криміналістична інтерпретація отриманих математичних результатів.
Особливо слід відзначити мислене моделювання, яке займає особливе місце і найбільш поширене у кримінальному судочинстві. На початковому етапі розслідування практично завжди має місце інформаційна невизначеність, яка, створюючи логіко-пізнавальні бар'єри, ставить перед слідчим ряд проблем. В силу своїх особливостей уявне моделювання виступає в якості необхідного пізнавального засобу, багато в чому допомагає процесу управління розслідуванням. Так, у процесі розслідування кримінальної справи слідчий, з'ясовуючи сутність події кримінального події, будує в своїй свідомості його уявну модель - інформаційну модель розслідуваної події. По мірі отримання інформації про злочин і особу, що його вчинила, ця модель стає більш повної і менш схемної. Інформаційна модель розслідуваної події - динамічна система, оскільки її побудова здійснюється паралельно з ходом самого розслідування. Причому, інформаційна модель розслідуваної події спочатку оцінюється як імовірнісна внаслідок неповноти інформаційного насичення і лише по мірі розслідування набуває у всіх елементах або в окремій частині їх достовірне знання.
Серед уявних моделей у свою чергу виділяють, по-перше, образні (іконічні, неформалізовані) моделі, які за своєю формою психічним чином, а в гносеологічному аспекті - одним із засобів отримання нового знання. Більшість слідчих, часто не усвідомлюючи використовуване ними моделювання як процес, фактично на всьому протязі розслідування створюють у своїй свідомості образні моделі і працюють з ними (відтворення загальної картини злочину, підготовка до майбутнього слідчій дії та ін). По-друге, до уявним відносять також і образно-знакові (символічні, частково формалізовані) моделі, представлені різного роду умовними знаками (літерними або графічними). У криміналістиці до знаковим моделям можна віднести сітьові графіки планування розслідування, дактилоскопічну формулу, різні графічні додатки до протоколів слідчих дій.
Вищеназвані моделі можуть «працювати» в двох напрямках: ретроспективному, звернені в минуле, і перспективному, зверненому до дослідженню подій (обставин, явищ) майбутнього.
Особливою різновидом уявного моделювання є ситуаційне моделювання - метод дослідження ситуацій, що включає в себе побудова моделі реальної ситуації і проведення з нею різного роду уявних експериментів: прогнозування напрямків її розвитку і (або) «програвання» на ній передбачуваних рішень з управління ситуацією з метою вибору оптимального. Ситуаційне моделювання дозволяє оперативно розпізнати і адекватно оцінити готівкову слідчу ситуацію, незнайомі ситуаційні фактори звести до відомих, типовим, для яких вже розроблено оптимальний алгоритм або програма по їх вирішенню.
Як відомо, на момент розслідування злочин постає перед слідчим як явище минулого, дослідження якого може бути здійснено тільки опосередковано, що як раз має перед собою реальні передумови до використання методу моделювання як засіб пізнання істини. Побудувати уявну інформаційну модель розслідуваної події - значить поступово відтворити у свідомості картину мала місце кримінальної ситуації, розібратися у її сутності, простежити генезис, на цій основі - усвідомити механізм злочину. Такого роду модель хоча і не є засобом доказування, але істотно полегшує його процес. Побудова моделі кримінальної ситуації сприяє вирішенню цілого ряду криміналістичних завдань. Так, модель може виступати як систематизатор, накопичувач інформації про злочин і як засіб отримання нового знання про кримінальну ситуацію та про злочинця.
В прикладному аспекті особливий інтерес представляє класифікація криміналістичних моделей в залежності від об'єкта моделювання. Теоретично моделювання можуть підлягати всі об'єкти, вивчаються криміналістикою. Відповідно, доцільно виділяти моделі, що заміщають при дослідженні об'єкти системи «злочин» (оскільки на момент розслідування вона вже більше не існує, так як існувала в минулому), і аналогічно - моделі системи «розслідування», які використовуються при вирішенні перспективних завдань тактичного і стратегічного характеру. У системі «злочин» слід назвати, в першу чергу, інформаційну модель розслідуваної події (його криміналістичну характеристику), концентрує в собі всю сукупність інформації про нього. На правах елементів інформаційної моделі розслідуваної події можна розглядати моделі таких об'єктів, як спосіб, механізм і обстановку злочину, мотив і мети його вчинення; знаряддя, засоби і наслідки злочину; об'єкт злочинного посягання.
У системі «розслідування» моделюватися може, по-перше, весь процес розслідування в цілому (в цих випадках будується модель процесу розслідування). По-друге, моделювання можуть бути і такі об'єкти слідчої діяльності, як: організація і планування розслідування; тактична комбінація; слідча дія; тактичний прийом; слідча ситуація - динамічна система, яка багато в чому визначає процес і хід розслідування всієї кримінальної справи.
Криміналістичні моделі можуть бути як типовими, так і індивідуальними. Знання про злочини, накопичені теорією криміналістики, виступають у формі типових моделей злочинної діяльності (криміналістичної характеристики злочину). Знання ж про злочин, отримані в процесі практичного розслідування, виступають у формі індивідуальної моделі розслідуваного злочину, його індивідуальної криміналістичної характеристики.
Універсальність моделювання забезпечує рішення цілого ряду криміналістичних завдань. По-перше, завдання створення моделі, здатної виступати як об'єкт криміналістичного пізнання. По-друге, пізнавальну завдання в процесі використання у криміналістичному дослідженні створеної моделі. По-третє, доказательственно-ілюстративну завдання. По-четверте, завдання інформаційного характеру, до яких, наприклад, можна віднести кодування, зберігання (за типовим або індивідуальним ознакою) інформації, необхідної для розслідування злочину. По-п'яте, завдання евристичного характеру, пов'язані з отриманням нового знання за допомогою логічної переробки інформації - отримання додатково криміналістично значимої інформації шляхом дослідження наявних даних по конкретному кримінальній справі. По-шосте, за допомогою застосування моделювання можуть бути успішно вирішені завдання, що відносяться до процесу організації і управління розслідуванням злочини. В-сьомих, доцільно виділити роль моделювання у вирішенні завдань науково-дослідного характеру (узагальнення слідчої, експертної та судової практики), спрямованих на розробку і впровадження криміналістичних методик розслідування окремих видів злочинів. І, нарешті, завдання дидактичного плану, розв'язувані за допомогою впровадження моделювання як інструменту навчального процесу і методу вироблення оптимального варіанти підготовки фахівця по боротьбі зі злочинністю.
Ґрунтуючись на зазначених завдання, можна чітко окреслити сферу застосування криміналістичного моделювання віднісши до неї: практичну діяльність слідчого, судді, експерта; науково-дослідну діяльність з вивчення слідчої, судової та експертної практики; навчально-педагогічну діяльність, що включає в себе підготовку фахівців у галузі криміналістики та перепідготовку слідчих кадрів.
