Одним із головних напрямів англійської зовнішньої політики кінця XIX ст. було розширення колоніальної імперії. У 1875 р. уряд Дізраелі купив у Єгипту контрольний пакет акцій побудованого французами Суецького каналу. Це забезпечило Англії контроль над важливою водною артерією, яка відкрила англійському флотові найкоротший шлях до Індії та інших колоній. У 1876 р. королева Вікторія прийняла титул імператриці Індії. Англійські колоніальні володіння почали офіційно іменуватися Британською імперією.
У 80-90-х pp. XIX ст. колоніальна експансія Великої Британії досягла найбільшого розмаху. На той час англійці оволоділи Бірмою, Нігерією, Сомалі, Кенією, Танганьїкою, Угандою та частиною Південної Африки. Площа колоніальних володінь збільшилася до 33 млн кв. км, а чисельність населення — з 200 млн до 370 млн осіб. Площа самої Великої Британії становила менше 1% площі її колоніальних володінь, чисельність населення —менше 12%.
На початку XX ст. колоніальна експансія Англії продовжувалася. Прагнучи створити неперервну лінію британських володінь від Каїра до Кейптауна і захопити природні багатства Південної Африки, англійці 1899 р. розпочали війну проти двох невеликих південноафриканських республік — Трансваалю та Оранжевої (Помаранчевої). Вони були багаті на золото й алмази; населяли їх бури — вихідці з Голландії, які колонізували ці території, а місцеве населення перетворили на рабів.
Війна проти бурів тривала два з половиною роки. Попервах англійці зазнали поразки. Бури спиралися на допомогу Німеччини та інших суперників Англії. їхню боротьбу підтримувала частина світової громадськості. Але сили були нерівними. У 1902 р. Трансвааль та Оранжева (Помаранчева) республіки стали частиною Британської імперії. Зваживши на інтереси білого населення цих колоній, Англія вирішила надати їм права домініонів — самоврядних частин Британської імперії зі своїми парламентом та урядом.
Це дало змогу бурам стати згодом домінуючою силою в політичному житті колоній, що їх 1910 р. було об'єднано у Південно-Африканський Союз (ПАС). Статус домініонів отримали всі колонії, в яких проживали білі переселенці: Канада (1867 p.), Австралія (1900 р.), Нова Зеландія (1907 p.).
Крім загарбань колоній, Англія брала активну участь у розподілі сфер впливу в Китаї, Ірані, Таїланді (Сіамі), Туреччині, активно боролася за ринки Латинської Америки.
