Промисловий переворот у Німеччині пройшов через ряд етапів. До 50-х рр.. на його початковій стадії були порушені в основному галузі текстильної промисловості. Наступні два десятиліття (60-70-і рр.). Були повязані з розвитком галузей важкої промисловості - вугільної, металургії, машинобудування. Кінець 70-х рр.. характеризується завершенням промислового перевороту і збігся за часом із монополізацією виробництва.Традиційно промисловий переворот охопив текстильну промисловість.В Саксонії розвивалося бавовняну виробництво, у Сілезії - льнопряденіе. На Лейпцігського ярмарку широко були представлені вироби з шовку. Текстильне виробництво дедалі ставало на машинну основу. Так, в 1846 р. в областях Митного союзу налічувалося більше 310 пряділен і 750 тис.механічних веретен.Особливо помітні зміни сталися у важкій промисловості.Поява парових машин викликало збільшення попиту вугілля. Більш ніж удвічі зросла його видобуток, а кількість робітників, зайнятих на шахтах, - навіть у чотири рази. Зростання кількості робочих в інших галузях важкої промисловості запершу половину XIX ст. був ще більш значним - в 12 разів. Найбільшого розвитку отримавРейнсько Вестфальський-промисловий район, де були зосереджені близько 200 домен і одна четверта частина всіх робочих Німеччини.
Промисловий підйом 50-60-х рр..
Підставою для економічного підйому 50-60 рр.. послужив ряд обставин, зокрема і певні результати буржуазної революції 1848 р. Так, у післяреволюційний часу був комерційний прийнятий кодекс, створений Верховний комерційний суд, введено новий промисловий статут, ліквідував залишки цехових привілеїв і полегшив формування нових акціонерних товариств, встановлена єдина система мір і ваг, введені єдині залізничні тарифи. Позитивну роль зіграло і серединна географічне положення країни, що перетворив Німеччину в країну європейського транзиту.До того же, активне залізничне будівництво сприяло економічному єднання країн, надавало потужний стимулюючий вплив на підйом великої, особливо важкої промисловості. Держава виявляло значну цікавість до залізничного будівництва, оцінюючи його військово-стратегічне значення. Багато залізні дороги ставали казенними підприємствами, а деякі після державного фінансування при їх будівництві націоналізували. Допочатку 70-х рр.. держава володіла понад 40% всієї залізничної мережі країни. Будівництво залізниць, у свою чергу, розширювало попит вугілля, рейки, паровози, вагони.Потужний стимул розвитку великої індустрії був даний мілітаристської орієнтацією Пруссії, яка стала під чолі обєднання Німеччини «залізом і кровю». У ці роки були закладені основи німецької військової промисловості - виробництво гармат А. великому, А. Борзігом та інФормуванню нових галузей і технологій сприяли великі відкриття і розробки. Світову значення набуло створення Е. В. Сіменсом динамо-машини (1867), а також одержання синтетичних барвників з камяного вугілля - основи анілінових фарб (1856). Розпочато розвиток виробництва калійних добрив і т. д.Однак для розвитку великої промисловості було потрібно подолання іноземної конкуренції та мобілізація значних капіталовкладень. Головними складовими в цьому процесі стали викупні платежі селян, пограбування своєї пролетаріату, праця якого оплачувалася досить низько, а також вивезення на європейський ринок хліба, картопляної горілки, цукру, вовни.У цей же період закладаються основи кредитної системи сдрани, створюються акціонерні банки і компанії. Так, у 50-60-ті роки. в Пруссії було створено близько 300 гірничопромислових, металургійних, страхових, залізничних та інших компаній з капіталом близько 2,5 млрд. марок.У результаті за 50-70-ті роки.промисловість Німеччини досягла небачених для XIX в. темпів зростання. За цим показником країна обігнала Англії та Франції. За 50-і рр.. обсяг промислової продукції подвоївся, за 60-ті роки. виріс ще у півтора раза. На частку Німеччини припадало 13% світового промислового виробництва. Особливих успіхів досягла важка промисловість. За 60-і рр.. виробництво засобів виробництва зросли на 23%, а предметів споживання - лише на 9%. За 50-60-і рр.. видобуток вугілля зріс майже впятеро, виробництво чавуну - більш ніж у сім разів, довжина залізниць збільшилася більш ніж у три рази, потужність парових двигунів - у девять разів. За цими показниками Німеччина випередила Францію. Однак промисловий переворот ще не був повністю завершений. Уряді галузей промисловості ремісниче виробництво збереглося. І сільське господарство поки переважало над промисловістю.
Становище трудящих
Ці десятиліття були особливо важкими як для промислових, так і для сільськогосподарських працівників. Для села - це тягар платежів, феодальних повинностей, експлуатація наймитів, для міста - неухильне зниження середнього рівня заробітної плати. Праця німецьких робітників оплачувалася в 1,6 рази менше, ніж англійців, і в 4,6 рази менше, ніж у США. Організація праці на фабриках вела його інтенсифікації. Рабочий день тривав 13-16 годин. Наприкінці кризових 40-х рр.. безробіття становило на ряді підприємств до чверті зайнятих.Широкий розмах в Німеччини отримало робоче рух.Експансія капіталізму і реакційний поліцейський режим вкрай загострили класові протиріччя. У середині XIX в. країна стала центром світової революційного руху і виникнення марксизму.Тут в 1847 р. відбувся першу конгрес «Союзу комуністів», який доручив К. Марксом і Ф. Енгельсом підготувати "Маніфест Комуністичної партії», опублікований на початку 1848
Торгівля. Банки
Успіхи індустріалізацію країни істотно позначилися на розвитку торгівлі. Усередині країни збільшився товарообіг. За 50-60-ті роки.вантажоперевезення по країні виросли з 190 до 4045 млн. т-км, тобто більш ніж у 21 разів. Обсяг грошового обігу збільшився більш як у 27 разів. Розширилася торгівля на найбільших ярмарках, що особливо Лейпцігському.Створювалися великі універсальні магазини. Товарні біржі оформляли значні оптові угоди.Не відставала і зовнішня торгівля. Лише за 50-і рр.. вивіз німецьких товарів потроївся, а імпорт збільшився у два рази. Було досягнуто позитивне сальдо торгового балансу. Загальний обсяг зовнішньої торгівлі за 50-60-ті роки. потроївся.З другої половини XIX ст. все більше в німецькому експорті збільшувалася частка промислової продукції. На міжнародні ринки вийшли німецькі машини, металовироби, бавовняні і вовняні тканини, шкіряні виробу, вугілля, цукор та ін Предметами ввезення стали в основному продукти сільського господарства та сировину (пшениці, ячменю, бавовна, вовна, шкіри сирі, залізна та мідна руди та ін.)Спроба перейти до фрітредерству виявилася невдалою і недовговічною, забезпечила хоч і на деякий час юнкерства німецькому можливість експортувати в Англію безмитно свою сільськогосподарську продукцію. Поки що Німеччина не зуміла захистити себе від конкуренції англійської. Завершення індустріалізації країни, повязане з переходом від вивозу сільськогосподарській продукції до її ввозу, а в імпорті промислової продукції до її експорту, вимагало політики жорсткогопротекціонізму.Друга половина хех в. характеризувалася небаченим грюндерства (установою акціонерних компаній). Якщо за 1800-1870 рр.. було засновано близько 500 акціонерних товариств, то тільки в 70-і рр.. - 968 с капіталом близько 3 млрд. марок. Одержав розвиток капіталістичний кредит. Склалася мережа емісійних банків. Провідні позиції зайняв Прусський банк. Акціонерного комерційного банку, особливо Німецький банк в Берліні (1870), Дрезднерскій банк (1872) та інші стали осередками мобілізації національних капіталів.
