Депутати опозиції проголосили республіку і сформували уряд національної оборони (Фавр, Пікар, Гарньє-Пажес, Гамбетта тощо), яке очолив генерал Л. Трошю. 16 вересня німці взяли в облогу Париж. Крім регулярної армії в обороні міста брали участь до 300 тис. солдатів національної гвардії, що включала в себе практично всіх дорослих чоловіків Парижа. Строката за складом, хоробра, але погано дисциплінована, вона була вельми сприйнятлива до антиурядової пропаганди, розгорненої членами революційних товариств, що вийшли з підпілля.
31 жовтня на хвилі обурення, викликаного невдалою вилазкою і звісткою про капітуляцію Меца, бланкісти спробували за допомогою деяких частин національної гвардії захопити владу. Уряд придушив повстання і підтвердив свої повноваження, провівши плебісцит. Поневіряння, викликані облогою, і невдале керування обороною з боку Трошю призвели до зростання невдоволення серед населення, чим знову скористалися бланкісти, що зробили 22 січня 1871 р. ще одну спробу скинути уряд. 23 січня було укладено перемир'я з німцями. 8 лютого пройшли вибори в Національні збори (відкрилися в Бордо 12-го), які призначили головою виконавчої влади Тьєра.
26 січня був підписаний прелімінарний мир. 1 березня Національні збори підтвердили повалення Наполеона III. Париж лише номінально визнав владу Тьєра. Національна гвардія зберегла зброю і реально підкорялася тільки обраному нею самою Центральному комітету. 4 вересня 1870 р. Законодавчий корпус скинув Наполеона III і на вимогу народних мас проголосив у Франції республіку. Влада вручалася уряду Національної оборони на чолі з Гамбеттою (парижани називали його "урядом національної зради"). Основною турботою цього уряду було укладання перемир'я з пруссаками і вивільнення військ для наведення ладу в Парижі. У цей час у Парижі активізувалися революційні елементи на чолі з Огюстом Бланкі, які захопили ратушу і намагалися усунути уряд Гамбетти від влади. У відповідь на це уряд провів у Парижі плебісцит довіри. За уряд висловилося 360 тис, проти - 62 тис. чоловік. У цей час у Парижі, крім уряду, було створено ще два центри влади: Центральний комітет Національної гвардії і Комітет 20 округів. Виникло своєрідне тривладдя.
У лютому 1871 році відбулися вибори до Національних зборів. Більшість з 750 депутатів становили монархісти. Збори засідали у місті Бордо з 12 лютого по 20 березня 1871 року. Вони сформували уряд на чолі з Адольфом Тьєром (відомий історик, жорсткий політик, консервативний республіканець). Резиденцією уряду було обрано Версаль. Одночасно з цим у Парижі за постановою центрального комітету Національної гвардії пройшли вибори до Паризької комуни. Спроби Тьєра роззброїти робітників Парижа завершилися невдачею. 26 березня 1871 року відбулися вибори до Комуни. Було створено Генеральну раду Комуни у складі 90 чоловік (28 березня відбулися вибори).
19 квітня 1871 року було прийнято Декларацію французького народу, вякій ставилося завдання зробити Францію свого роду комуністичною республікою - "зробити владу і власність суспільним набутком". Генеральна рада утворила для управління Парижем дев'ять функціональних комісій: військову, продовольства, фінансів, юстиції, громадської безпеки, громадських служб, освіти, праці, промисловості та обміну. Координацію діяльності цих комісій і контроль за виконанням законів здійснювала виконавча комісія. За умов воєнних дій проти Версальського уряду Тьєра було створено Комітет громадського порятунку (Комуна явно наслідувала якобінців 1793 року).
